Як валютні обмеження впливають на бізнес

Жорсткі валютні обмеження Національного банку вже два роки як перекрили кисень бізнесу. Чим довше вони тривають, тим більше спонукають до тіньових операцій, застерігають у ділових колах.

“Вони перевіряють кожен контракт. Часто прискіпуються до якихось дрібниць, формальностей і доводиться переписувати документ”, – обурюється підприємець Дмитро П, який попросив не називати його справжнє ім’я. Його фірма імпортує в Україну з країн ЄС різного роду обладнання. Щоразу, коли фірма Дмитра через банк купує валюту, контракт з іноземним постачальником перевіряє Національний банк. Байдуже, чи йдеться про установку вартістю у десять тисяч євро чи запчастини на 500 євро – кожен контракт кожної фірми, яка щось купує за кордоном опиняється на столі у клерків Національного банку. Такі жорсткі перевірки – частина екстрених заходів Нацбанку, скерованих на контроль обігу валюти і підтримання курсу гривні.

І кримінал, і чесний бізнес – всі на “помийку”

“Всі бюрократичні процедури займають від 5 до 10 робочих днів. І це щоб купити кілька тисяч євро”, – нарікає Дмитро. Іноді, каже підприємець, контракти доводиться переробляти на вимогу Нацбанку, що викликає нерозуміння в іноземних партнерів і затягує поставки на декілька тижнів. Дмитру уривається терпець – обмеження тривають вже більше двох років і кінця їм поки не видно. Підприємець зізнається, що вже не раз думав скористатися порадою друзів з бізнес-кіл і піти на “помийку”.

“Помийкою” підприємці називають нелегальні конвертаційні центри. На “помийку”, яких лише в Києві є десятки, умовному “Петровичу”, як жартівливо називають “мінял” знайомі Дмитра. “Петрович” не лише нелегально продає бізнесменам валюту. Він надає повний “пакет” послуг: за комісію у 100-150 євро куплена у нього валюта вже за два дні переказується на будь-який рахунок у країнах Європейського Союзу – без зволікань і контролю з боку Нацбанку. Використовуються при цьому фіктивні контракти і рахунки у банках ЄС, насамперед у Латвії.

Нелегальний бізнес легальних обмінників

“Іноді вчасно виконати зобов’язання перед замовником вдається лише завдяки експрес-послугам “помийки”, – зізнається у розмові з DW один з партнерів Дмитра по бізнесу. Він лише знизає плечима, визначаючи, що йдеться про нелегальні грошові потоки, якими часто користуються і для уникнення оподаткування, і для відмивання грошей. “У мене немає вибору. Так працює більшість знайомих мені середніх і малих імпортерів”, – каже підприємець.

Який саме оборот нелегальних “помийок” в Україні, ніхто оцінювати не береться. Адже чимало “помийок”, кажуть підприємці, працюють за легальним фасадом. Гроші від клієнтів вони приймають не лише готівкою, але навіть абсолютно відкрито – безготівковими переказами. “Тінізація українського ринку обміну валют – це негативний наслідок жорстких валютних обмежень для банківської системи України”, – зазначив у розмові з DW експерт банківської сфери Юрій Прозоров з центру CMD-Ukraine.

Водночас Прозоров констатує, що попит на небанківські операції з обміну валюти зростає. “Кількість виданих Нацбанком генеральних ліцензій на валютні операції цього року різко зросла. Це свідчить опосередковано про те, що обмін валют із банківського сектору переходить у “сірий” простір – частково зареєстрований, частково нелегальний”, – каже експерт. Фінансові компаній з генеральною валютною ліцензією від Нацбанку ростуть, мов гриби після дощу. На сьогодні такі ліцензії НБУ мають 28 фінансових компаній. Ще рік тому їх було лише чотири.

Офіс бізнес-омбудсмена: має бути оцінка ризиків

В офісі бізнес-омбудсмена Альгірдаса Шемети повідомили DW, що отримують від підприємців скарги на безпідставні відмови Нацбанку у купівлі валюти і мають свідчення про те, що бізнес подекуди змушений шукати обхідні шляхи. “Українське валютне регулювання, мабуть, найжорсткіше у світі. Але чим жорсткіші обмеження, тим винахідливіші наші люди. Якимось же чином треба працювати”, – зауважує заступниця бізнес-омбудсмена Тетяна Коротка. На її переконання, моніторинг законності валютних операцій має відбуватися на підставі оцінки ризиків: перевіряти не всі до одного контракти, а лише ті, які викликають обґрунтовані підозри у зловживаннях. Бізнес, у свою чергу, вимагає, аби перевірки стосувалися лише великих контрактів обсягом, щонайменше, у десятки тисяч євро.

Скарги на бюрократичні перепони – буденне явище для офісу бізнес-омбудсмена, розповідає Тетяна Коротка. Як ще один приклад вона наводить безпідставне переведення підприємців у режим індивідуального ліцензування операцій зовнішньоекономічної діяльності.”У такий режим можна потрапити, якщо, скажімо, із Вами одного разу несвоєчасно розрахувався клієнт. Тоді вам треба на кожну зовнішньоекономічну операцію отримувати дозвіл у міністерстві економіки”, – розповідає Коротка.

Потрібна максимальна лібералізація

Офіс бізнес-омбудсмена закликає максимально лібералізувати зовнішньоекономічну діяльність. Із залученням міжнародних експертів команда Альгірдаса Шемети готує пропозиції щодо спрощення і оновлення правил зовнішньої торгівлі. В Україні діє безнадійно застарілий закон про зовнішньоекономічну діяльність від 1991 року, зауважує Тетяна Коротка. За її словами, фахівці у своїх пропозиціях щодо оновлення законодавства орієнтуються на правила, що діють в ЄС. “На рівні національних законодавств жодних обмежень у торгівлі не має бути, окрім товарів подвійного призначення та зобов’язань за міжнародними торгівельними угодами”, – наголошує Коротка.

Це саме експерти говорять і про валютні обмеження Нацбанку. Крім згаданих перевірок контрактів, діє також зобов’язання продажу експортерами валютної виручки. Нещодавно Нацбанк знизив вимоги обов’язкового продажу із 75 до 65 відсотків. Однак і ці обмеження бізнес вважає зайвими. “Свого часу бізнес із розумінням поставився до таких обмежень, проте, незважаючи на поступове послаблення обмежень Національним банком, бізнес-спільнота сподівається на якнайскоріше забезпечення вільного руху капіталу”, – зазначила у коментарі DW виконавчий директор Анна Дерев’янко.

Дивіденди вивести неможливо

Тетяна Коротка наголошує на ще одній болючій проблемі валютного регулювання – забороні виведення іноземними інвесторами дивідендів в іноземній валюті. “Який сенс вкладати гроші в Україну, якщо потім неможливо отримати дивіденди?”, – запитує представниця офісу бізнес-омбудсмена.

Таке саме запитання ставлять перед собою, напевно, і чимало інвесторів. Обсяги прямих іноземних інвестицій вже кілька років не збільшуються, а головними інвесторами залишаються Кіпр і Нідерланди, звідки реінвестуються гроші українських олігархів.

Джерело: dw.com