КОЛИ ГОВОРИТЬ ВУЛИЦЯ

В інтерв’ю з Головою Федерації профспілок України Григорієм ОСОВИМ про очікування профспілкової сторони щодо розвитку соціального діалогу у зв’язку з відставкою очільника Федерації роботодавців України, про закиди стосовно нелегітимності Генеральної угоди, про необхідність підвищення тарифної ставки заробітної плати і про гетьманські амбіції.

Кілька коментарів щодо Генеральної угоди та ситуації в стороні роботодавців після відставки Фірташа.

Я нічого не коментую з цього приводу, щоб не створювати інтриг.

Жодних інтриг бути не може. Йдеться про очікування профспілок. У Спільному представницькому органі (СПО) сторони роботодавців з’явився ще один суб’єкт – Конфедерація роботодавців України. Її виконавчий віце-президент Олексій Мірошниченко був підписантом Генеральної угоди від СПО. Як Ви оцінюєте СПО партнерів зараз?

Дійсно, нам стало відомо, що відбулася зміна керівництва Федерації роботодавців України. Обрано Головою заступника – Дмитра Олійника. Це рішення Ради Федерації роботодавців прийнято за статутом, це їх право. Також стало відомо, що Конфедерація роботодавців виявила бажання автономно працювати в стороні роботодавців України. Ми як профспілки поважаємо їхнє будь-яке рішення, яке приймається легітимно згідно зі статутами цих організацій, з законодавством, з нормами міжнародного права – 87 Конвенції про право на організацію, об’єднання.

Із сайтів Конфедерації і Федерації ми бачимо, що вони взаємоінтегровані. Таким чином, взаємно забезпечували репрезентативність?

Це питання можна адресувати до Національної служби посередництва і примирення (НСПП). Після прийняття Закону про соціальний діалог було ухвалено Положення про порядок підтвердження репрезентативності, яке пройшло досить широке обговорення сторонами соціального діалогу, було внесено багато поправок, з якими погодились. Ми всі визнали, що це Положення НСПП правильне, перш ніж набути статус репрезентативності всеукраїнської організації чи національного об’єднання організації повинні мати відповідну доказову базу, підтвердження відповідності до критеріїв Закону про соціальний діалог. Я пересвідчився, що НСПП робить це, здійснюючи вибіркові перевірки. Ось у Федерації профспілок закінчився термін каденції – п’ять років, і ми завчасно подали відповідні документи до НСПП, яка провадила по наших обласних профспілкових організаціях вибіркові перевірки на наявність заяв членів профспілок, квитків, підтверджень, що члени профспілок сплачують внески, тощо. Я вважаю, що раз ми напрацювали такі правила, погодили їх, отже, повинні їх дотримуватись. Не думаю, що тут є якесь упередження, хоча деякі колеги з профспілок вважають інакше. Якщо хтось десь фальсифікує кількість, наявність, тоді треба наводити порядок у своїх лавах. Таку люстрацію слід проходити. Якщо є невідповідність, то НСПП обов’язково зверне на це увагу.

Хто сьогодні представлятиме в Уряді роботодавців, від якої структури?

Наскільки я знаю, сторона роботодавців визначила свого представника в Уряді – це Олексій Мірошниченко. Так само, як і мені надано право представництва від Федерації профспілок. Ми беремо участь у засіданнях, висловлюємо свою точку зору.

Підписана Генеральна угода, в якій жодного слова немає про малий і середній бізнес.

Генеральні угоди – це рамковий документ, який визначає єдині принципи, правила і норми стосовно великого, малого чи середнього бізнесу, тому як такої диференціації в Угоді немає, і це було загальне наше правило. Але існують галузеві угоди, і от якщо галузеві угоди відповідних секторальних напрямів бажають поставити акцент у рамкових положеннях, то це – право профспілок, організацій, що діють у тій чи іншій сфері. І в нашій Федерації профспілок теж багато представників середнього і малого бізнесу – це профспілка підприємців, профспілки зі спільним капіталом, профспілка малих підприємств. Але в Генеральній угоді наголошується на суб’єкті підприємництва, суб’єкті-працівнику, і, відповідно, розглядається питання, як сформувати відносини між ними. А спеціалізація – це секторальне питання, і тут вже потрібна галузева угода.

Водночас Генеральною угодою передбачено, що її дія поширюється лише на членство підписантів Генеральної угоди. Значна кількість роботодавців і профспілок – за межами цих парасольок?

Сторони, які укладають угоду, беруть на себе відповідальність і несуть за це відповідальність. Поки що в Україні відсутній механізм поширення угод, як, наприклад, в інших країнах. За ініціативою міністра праці або сторін соціального діалогу Угода може бути поширена на всіх суб’єктів у тому випадку, якщо на підприємстві діє професійна спілка і охоплює 50 % і більше працівників, але роботодавці не входять до складу організацій. Міжнародний досвід свідчить, що за ініціативою органів виконавчої влади дія угод може поширюватись і на роботодавців, які не об’єднані в організацію роботодавців. І це, напевно, правильно.

Вибирай будь-кого, хто має повноваження, і долучайся, а в робочих групах будь-хто має повноваження брати участь, вони не закриті. Ми б вітали набагато ширші репрезентативні переговорні процеси. Інша річ – це наше традиційне українське гетьманство. Делегування повноважень – це світова практика.

Якщо раніше йшлося про монополію представництва в стороні роботодавців у соціальному діалозі з певною дискримінацією прав організацій, які мають свою позицію і не бажають передавати свої повноваження будь-кому, то виходить, що зараз і в профспілках склалася схожа ситуація?

Ми діємо в межах однієї Конвенції, але в роботодавців – більші можливості. Адже вони можуть бути членами Торгової палати і лобіювати свої інтереси під час укладання міжнародних договорів у зоні вільної торгівлі. Це – можливості захищати свої інтереси, це – перша площадка, де можна вирішувати частину завдань, які стоять перед тобою як перед роботодавцем-власником. Друга площадка – бізнес-асоціації, можливість лобіювати економічні інтереси, і третя площадка – це діалог, що стосується соціально-трудових відносин. У роботодавців можливості участі набагато ширші, ніж у працівників.

У другої групи, яка не має права брати безпосередню участь у переговорах із регулятором, лишається тільки майдановий синдром?

Не думаю. Це знову ж таки делегування права. Друга група – роботодавці, бізнесові асоціації, які захищають інтереси, пов’язані з прибутками, розподілом результатів праці, і за будь-яких обставин вони б хотіли мати кваліфікований персонал. Якщо вони не в переговорному процесі, то вони можуть виробляти у своєму середовищі пропозиції, делегувати свої пропозиції репрезентативним організаціям. Профспілки більш гнучкі в цьому питанні. Ми не вважаємо, що малі організації – це ніхто. Важливо, щоб була реальна організація, реальні люди, бажання покращити становище працівників, яких вони представляють. У нас були непрості розмови стосовно представництва, функцій, проблеми стосунків профспілок малого і середнього підприємництва з іншими профспілковими об’єднаннями. Вони пройшли репрезентативність і, таким чином, стають рівноправними учасниками цього процесу.

Представники профспілок працівників малого бізнесу стверджують, що Генеральна угода – нелегітимна, звинувачуючи підписантів, що вони підставили Уряд. У той час, як деякі представники громадськості стверджують, що Уряд змусив Федерацію профспілок на підписання. Стосовно легітимності. Право на ведення колективних переговорів на національному рівні відповідно до Законів про колективні угоди і про соціальний діалог чітко виписано, хто має право. Якщо є сумніви, то вони повинні бути доказовими і об’єктивними. У Федерації профспілок сумнівів відносно легітимності нашої участі у переговорному процесі як суб’єкта немає. Стосовно того, що хтось когось змусив, хочу сказати, що переговори тривали 5 років, були пропозиції за цей час і від різних урядів, і від Федерації роботодавців, ми бачили, що дві інші сторони намагались швидше йти до фінішу, але профспілки з цим не погоджувались. З попереднім Урядом у нас не вдалося підписання, тому що він не сповідував соціальний діалог. У грудні ми на 1,5-тисячне засідання запросили Уряд, але ніхто з чиновників не прийшов. Коли немає жодного реагування на справедливі вимоги профспілок, тоді говорить вулиця.

Але ж представник профспілок брав участь у кожному засіданні Уряду?

Представник профспілок не тільки бере участь у засіданні Уряду, ми отримуємо проекти постанов, законів, які обговорюються у спільному представницькому органі профспілок – ми можемо дати згоду, запропонувати конкретні пропозиції, заперечити, але рішення приймає Уряд. Він приймає політичне рішення – він несе відповідальність. Якщо не згодні – можете діяти в судах, створювати акції, протести тощо. Тобто ми використовували усі інструменти, щоб повернутися до конструктивного діалогу, але цього не вдалося. Сьогоднішній Уряд заявив, що він готовий до діалогу. Переговорний процес пішов більш динамічно – знайшли певні рішення, яких не знаходили, або взагалі до них не хотіли привертати увагу. Я подивився бюджет: ті питання, які ми ставили, виконуються, за винятком одного, але ще буде працювати бюджетний комітет, будемо прагнути і це питання вирішити позитивно. Йдеться про розрив тарифу заробітної плати бюджетної сфери із мінімальною заробітною платою. Уряд запропонував не збільшувати цей розрив, якщо зростають соціальні стандарти. Бо цей розрив зростав: було, що тарифна ставка лишалась така сама, а мінімалка пішла вверх. Друге – зростання заробітної плати. Номінально можна щось добавити, а в кишені, в споживчому кошику від нічого, нічого й не з’явиться.

Бюджет відповідає положенням Генугоди на 2016-2017 рр., зокрема стосовно випереджаючого зростання зарплат порівняно з інфляцією. Наступного року рівень інфляції прогнозується на рівні 8,1%, а зарплата і основні соціальні гарантії зростуть не менш ніж на 10%. Тож ми будемо щокварталу оцінювати стан виконання бюджету, а за наявності зростання створюватимуться передумови для підвищення соціальних стандартів. Зокрема, планується збільшення зарплат вчителів і лікарів.

Чи задоволені ми в цілому проектом Держбюджету – безперечно ні, – зараз робота по підвищенню рівня прожиткового мінімуму проводиться у рамках споживчого кошика, який склався ще у 2000 р. Необхідно затвердити новий склад кошика. За підрахунками фахівців, вартість зазначеного набору товарів – на рівні 2450-2500 грн. Тоді як мінімальна зарплата у нас з 1 травня ц. р. становить лише 1450 грн.

Підвищення зарплат має бути спільним завданням соціальних партнерів.  Також потрібно провести актуалізацію пенсій, оскільки останні чотири роки пенсії не переглядалися.

На Вашу думку, позовна заява про нелегітимність Генеральної угоди безперспективна?

Думаю, тут зіграли роль амбіції. Федерація, яку очолює колега Рой, мала можливість стати членом спільного представницького органу. До неї звернулись із запитанням, чи вона хоче брати участь, тому що право є. Рік Федерація не відповідала на запрошення до участі в діалозі і роботи в СПО. Коли були усунуті розбіжності, Федерація виявляла згоду підписати, не працювати, але прийти на готове. Думаю, це якраз вплинуло, тому що вона подала заяву на вступ у СПО, але колеги по профспілковому руху розцінили саме так.

Це неправомірна відмова?

Правомірна, бо є право на об’єднання. Адже включення інших сторін могло вплинути на проведення переговорного процесу. Якщо з’являється інший учасник, то інші сторони могли сказати, що у вас відбулося переформатування, а це стимул до початку нових переговорів, тому що ви змінили свою сторону на етапі їх завершення.

До речі, не вистачило 5 голосів для того, щоб прийняти. І тоді Рой і його Федерація були б у складі. Інша справа, що тоді б інші учасники могли зініціювати початок нових переговорів. І сьогодні ніхто не заважає національним профоб’єднанням приєднуватись до Генеральної угоди.

Як Ви вважаєте, що є причиною дисгармонії у діяльності кожної зі сторін соціального діалогу? Це людський фактор, амбіції чи мало не корумповане законодавство щодо соціального діалогу?

Думаю, що перший фактор. Давайте так, а якщо б не було так розписано, як в Україні, законами… Переговори все одно ведуться. Я сказав про гетьманство, що тільки я і тільки зі мною і більше ні з ким. Унікальність національного профруху полягає в тому, що в Україні зареєстровано 170 всеукраїнських профспілок і профоб’єднань. У жодній європейській країні такого немає, профспілки об’єднуються, укрупнюються, а у нас? Тому потрібно було застосувати правило репрезентативності.

Для того щоб ці амбіції применшити, в Україні пішли процесуальним шляхом, щоб зменшити ці моменти, які б більш точно описали процедуру і права. Щоб усі ми як громадяни і організації або визнали ці права і підкорялися їм, або ми знову будемо дискутувати і позиціонувати, що «тільки так, як я сказав».

Коментарі

kazmetal l.com