Як роботодавці відповідатимуть за виплату авансу в неповному розмірі?

Розмір зарплати за першу половину місяця визначається колдоговором чи нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілки чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. А у разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом, але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.  Цього вимагає ст. 115 КЗпП.

Скільки платитимуть роботодавці за порушення цієї норми? 

Мінсоцполітики та Держпраці України розходяться у своїх позиціях.

• Мінсоцполітики у листі від 16.03.2018 р. № 118/0/22-18 відсилає до абзацу 3 ч.2 ст.265 КЗпП, що передбачає штраф у трикратному розмірі мінімальної зарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення як за виплату зарплати  в неповному розмірі.
• Натомість Держпраці у листі від 03.04.2018 р. № 2547/4/4.1-ДП-18 підсумовує, що порушення вимог ч.3 ст. 115 КЗпП щодо розміру зарплати за першу половину місяця не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника є мінімальною державною гарантією. За недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці відповідно до абзацу 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП слідує штраф на роботодавців у десятикратному розмірі мінімальної зарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Пропонуємо ознайомитись з текстом листа:

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

ЛИСТ

від 03.04.2018 р. N 2547/4/4.1-ДП-18

Щодо відповідальності за порушення вимог стосовно розміру зарплати за першу половину місяця

Департамент з питань праці Держпраці розглянув лист […] і повідомляє.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про оплату праці” норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою статті 12 Закону України “Про оплату праці” та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Таким чином, порушення вимог частини 3 статті 115 КЗпП України щодо розміру заробітної плати за першу половину місяця не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника є мінімальною державною гарантією.

Недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України тягне за собою накладення штрафу на юридичну та фізичну особу – підприємця, який використовує найману працю, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Разом з тим повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.

За матеріалами buhgalter911.com