Від взаєморозуміння до соціальної злагоди

Пройшов майже місяць після проведення Круглого столу «Перспективи імплементації в Україні положень Глави ХХІ Угоди про Асоціацію Україна-ЄС щодо розвитку публічних комунікацій та соціального діалогу» в межах проекту «Сприяння публічним комунікаціям в діалозі між владою та громадськістю в частині імплементації положень Глави ХХІ Угоди про Асоціацію в умовах децентралізації», фінансованого Міжнародним фондом «Відродження», який відбувся 1 березня в Києві. Свою оцінку надає шеф-редактор журналу «РоботодавецЬ», Заслужений економіст України, Президент ГО «Спілка орендарів і підприємців України», канд. с.-г. наук Віктор ХМІЛЬОВСЬКИЙ.

Оцінюючи цей захід, можна зробити тривіальний висновок: донор виділив кошти – бенефіціар повинен їх освоїти, підтвердивши свою роботу. Проте теми Круглого столу і особливо дослідницький етап самого проекту торкаються такої частини суспільних відносин, до яких бенефіціар – громадська організація «Спілка орендарів і підприємців України» –відповідно до чинного законодавства начебто не має ніякого відношення. Адже свого часу Спілка втратила легітимне право на участь в соціальному діалозі. І це в той час, коли в умовах децентралізації, яка вже декілька років культивується в Україні за ініціативи керівництва держави, соціальний діалог – це триєдиний дискусійний майданчик, інформаційна платформа, де повинна генеруватися державна політика в царині соціально-трудових і соціально-економічних відносин.

З якого боку до цієї теми не підходити, до цього феномену міжнародної спільноти, започаткованого створенням Міжнародної організації праці ще на початку минулого століття, досягнути результативності не реально, не можливо, і навіть майнозатратно, якщо не буде напрацьованих комунікаційних механізмів між органами влади, притому всіх її гілок, і громадянським суспільством. А квінтесенцією, як відомо, в цьому форматі є переговорний процес на національному рівні між всіма трьома соціальними партнерами – владою, роботодавцями, профспілками.

Напрошується запитання: а в чому ж сутність і в чому полягає наріжний чинник? На моє переконання, у стані сторони роботодавців, причому, починаючи він національного рівня і заглиблюючись аж до рівня територіальних громад. І якщо виходити з такого постулату, то він полягає в тому, що саме роботодавець є визначальною рушійною силою, рушійним суб’єктом економічного розвитку. Саме він інвестує свій капітал, і не будемо вдаватися в роздуми щодо його походження, в створення робочих місць, запрошує до партнерської співпраці найманих працівників. І єдине, що потрібне надалі, що важливе для нього – це якість державної регуляторної політики, забезпечила свободи бізнесу з урядової сторони. І найперше, на що тут можна звернути увагу, це проблема конкуренції між великим бізнесом і діловою спільнотою, яка бореться за виживання в умовах понад чвертьвікової трансформації пострадянської економіки в Україні.

І в черговий раз виникає запитання: а при чому тут Круглий стіл і реалізований бенефіціаром проект? Відповідь у тому, що учасники Круглого столу могли пересвідчитись у високому рівні представницького загалу на заході. Фактично Круглому столу можна було надати статус міжнародного, зважаючи на репрезентацію двох найважливіших на сучасному етапі проектів Міжнародної організації праці, експерта з Білорусі та членів двох платформ громадянського суспільства – Форуму східного партнерства та Україна-ЄС. Зрештою відповідь полягає у визначенні місії і Круглого столі, і самого проекту. Зважаючи на те, що бенефіціар (Спілка орендарів і підприємців України) був і є піонером соціального діалогу в Україні, його експерти розуміють, як ніхто інший, наскільки важлива єдність і всеохопленість роботодавців (від малого до великого бізнеса) його стороною. Це і тільки це може забезпечити повною мірою вплив на регуляторну політику і відсутність політичної кон’юнктури в соціальному діалозі, унеможливить, щонайменше мінімізує, конфронтацію між сторонами. Наразі, на жаль, єдності в стані роботодавців немає.

Історично склалися так обставини, що між репрезентативними об’єднаннями організацій роботодавців національного рівня ось уже майже двадцять років відбувається борня за верховенство. Тож місія і проекту, і Круглого столу полягала в тому, щоб за участі всіх соціальних партнерів і представників громадянського суспільства знайти консенсус у професійній товариській дискусії.

Чи досягнута ця мета? І що дає для майбутнього проведена робота? На нашу думку, на жаль, мета повною мірою не досягнута, але увага до проблеми, до теми прикута. Напрацьований аналітичний огляд стану ситуації в царині соціального діалогу і комунікацій між владою і громадянським суспільством, проведені онлайн-опитування з відповідним аналізом, напрацьована Дорожня карта модернізації соціального діалогу. Напрацьовані Круглим столом й відповідні рекомендації. Ці документи оприлюднені в інформаційному просторі в усіх можливих і неможливих варіантах.

Тож на сьогодні ми будемо раді, якщо репрезентативні всеукраїнські, галузеві, регіональні, місцеві організації роботодавців і їх об’єднання, так само як і нерепрезентативні скористаються нашими результатами та спрямують свої зусилля на удосконалення законодавства про соціальний діалог, Закону України «Про організації роботодавців і їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності». Так нарешті ділова спільнота України зможе реально стати соціально відповідальною стороною державних економічних реформ та взяти участь в представницьких інституціях громадянського суспільства.

Коментарі
kazmetal l.com