ПІДКЛЮЧЕННЯ ДО ЕЛЕКТРОМЕРЕЖ – МІСІЯ ЗДІЙСНЕНА

Існуюча в Україні система приєднання до електромереж, на жаль, є значним бар’єром для МСБ, зокрема, через складність та зарегульованість процедур, відсутність визначених термінів та обґрунтованих тарифів на послугу приєднання. Відповідно до звіту Світового банку «Doing Business 2016», за індикатором «Приєднання до електромереж» Україна посідає 137 місце (у 2015 році Україна займала 138 місце), строк приєднання електроустановок споживачів становить 263 дні, за які  потрібно пройти 5 процедур. Більше того, вартість приєднання до електромереж в Україні оцінюється як майже 800% по відношенню до рівня доходу на душу населення (без урахування ПДВ та хабарів). Як наслідок, це ускладнює і часто унеможливлює діяльність МСБ. Багато інвестиційних проектів по всій Україні не мають шансу на реалізацію. Дмитро БОЯРЧУК, експерт програми USAID «Лідерство в економічному врядуванні (USAID ЛЕВ)», виконавчий директор «CASE Україна» пропонує шляхи вирішення даної проблеми.

Протягом 2015 року в Україні було розпочато реформу у сфері спрощення приєднання до електромереж. Зусилля поєднали представники влади, бізнесу та експертного середовища.

Програма Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Лідерство в економічному врядуванні» (ЛЕВ) активно працює у цьому напрямку. Експерти Програми USAID ЛЕВ вже близько року є активними учасниками робочих груп, створених у профільних міністерстві, парламентському комітеті та НКРЕКП. Провівши дослідження практик приєднання до електромереж, вони підготували рекомендації та навіть декілька власні уніфіковані моделі щодо вирішення зазначеної проблеми, що спростить процедуру приєднання до електромереж для бізнесу.

Для вибору оптимальної моделі, яка забезпечить доступ бізнесу до електромереж у визначені терміни та за обґрунтованими тарифами, необхідно врахувати особливості, які існують у регіонах України.  Вкрай важливо при розробці законопроекту отримати рекомендації від, власне, бізнесу та бізнес-асоціацій, які представляють інтереси малого та середнього бізнесу в Україні. Програма USAID ЛЕВ намагалася залучити до обговорення якнайширше коло зацікавлених осіб, зокрема, представників бізнес-спільнот із регіонів, а також органів місцевого самоврядування, проводячи громадські обговорення в регіонах і в столиці.

Один з таких заходів пройшов 27 січня у Києві, зібравши представників 15 регіонів, депутатського корпусу, провідних експертів у цій сфері.

Чотири «вузькі місця» приєднання

Проблема приєднання до електромереж викликає цілу хвилю емоцій у тих, хто хоч раз мав з цим справу. Звучать звинувачення і в монополізмі, і в злих намірах олігархів, і в корумпованості обленерго.

Однак за цими емоціями стоять реальні «вузькі місця», які навіть без корупції, олігархів та монополізму не дозволять спростити доступ до електромереж.

Проблема №1: зношені мережі

Основа проблема – у зношеності мереж: 70% передавальних потужностей своє відпрацювали. Звісно, можна говорити про відповідальність олігархів, які не здатні навести лад з випадково отриманими активами. Однак, це не допоможе.

Часто електропередавальні організації справді не можуть провести нові приєднання, оскільки не мають достатньої потужності для такого розширення.

Проблема №2: «соціальна» вартість

Небажання визнавати, що все має свою ціну, – друга причина. Так, є серйозні зловживання на рівні передавальних організацій. Однак навіть якби їх не було, обленерго все одно не мали б достатньо коштів на розвиток мереж, адже на це вони можуть витрачати лише частину коштів із свого тарифу, яку їм погоджує регулятор. Останній ретельно пильнує, щоб тарифи залишалися на «соціальному рівні». Як наслідок, цих грошей недостатньо навіть для підтримки мереж у робочому стані.

Аналогічна ситуація з офіційною ціною підключення – 750 грн за кВт, яка не покриває навіть собівартості підготовчих робіт.

Проблема №3: земельне питання

Третя проблема, яка на роки може затримувати омріяне приєднання до електромереж – узгодження земельних питань з місцевими органами влади. Теоретично землевідведення для прокладання мереж повинно відбуватися автоматично на основі генеральних планів та детальних планів територій.

Однак, через хронічну відсутність коштів або конфлікт інтересів місцеві органи влади не мають містобудівної документації, що блокує розвиток мереж і нових приєднань у місті, районі чи області.

Проблема №4: ускладнені процедури та перекладання відповідальності на споживача

Зношеність мереж, неможливість офіційно брати повну плату і складність вирішення земельних питань призводять до того, що обленерго не беруть на себе зобов’язань щодо термінів приєднання.

Вони створюють неформальні схеми фінансування приєднань – просять будувати мережі, а потім передавати їх на баланс обленерго. Також вони перекладають певну частину технічних процедур на плечі замовника, наприклад, підготовку технічної документації чи вирішення земельних питань.

Експерти програми USAID «Лідерство в економічному врядуванні» проаналізували проблему і провели консультації з широким колом зацікавлених осіб. На основі зібраних знань виробили п’ять кроків для спрощення доступу до мереж інвесторам, які хочуть вкладати гроші в новий бізнес в Україні.

П’ять кроків до спрощення приєднання

Крок №1: повноцінна плата за розвиток мереж та нові приєднання

Хоча обленерго є монополістами і належать «злим олігархам», без повноцінного фінансування приєднань вирішити проблему доступу до електромереж не вийде. Якщо обленерго не почнуть заробляти на нових приєднаннях, вони не будуть зацікавлені розвивати мережі. Саме це зараз і відбувається.

Пропонуються такі інструменти фінансування приєднань:

  1. Збільшення інвестиційної складової в тарифі на передавання електроенергії та передбачення відповідальності за її нецільове використання.
  2. Запровадження податкових стимулів для нових приєднань – витрати на приєднання списуються в рахунок податкових зобов’язань.
  3. Стимулювання використання лише заявлених потужностей.

Вартість приєднання повинна бути за формулою «собівартість плюс», тобто ставка повинна не тільки покривати собівартість, а й передбачати певні кошти на інвестиції в розвиток електричних мереж та створення додаткової потужності. Іншими словами, за швидкі та спрощені процедури потрібно відповідно платити.

Крок №2: прив’язка ставки винятково до 1 кВт

Одна з ключових проблем приєднань – непрозорість ціноутворення. Звичайно, з точки зору технічних спеціалістів все чітко та зрозуміло, однак споживач без спеціальних знань ніколи не зможе проконтролювати чесність електропередавальної організації. Це створює широке поле для зловживань.

Щоб внести прозорість та передбачуваність у ціноутворення, а також захистити споживача від недобросовісних дій, вартість приєднання повинна визначатися на прозорих та зрозумілих для неспеціаліста принципах.

За основу потрібно брати потужність приєднання – усереднену фіксовану ставку за підключення 1 кВт – за аналогією з метра квадратного при торгівлі нерухомістю. Використання будь-яких додаткових показників, наприклад, відстань до точки приєднання, нівелюватимуть ідею спрощення і створюватимуть можливості для зловживань.

Крок №3: чіткі строки приєднання

Надавши можливість обленерго повноцінно фінансувати розвиток мереж, можна вимагати від них виконання чітких термінів приєднань. За наявності достатніх ресурсів, а також при спрощенні земельних питань обленерго згодні приймати такі правила гри, які задають їм чіткі рамки щодо строків виконання.

Крок №4: штрафи за порушення строків

Критичним моментом є запровадження суттєвих штрафів на користь замовника за порушення строків виконання приєднань. Застосування штрафів змусить обленерго шукати внутрішні резерви для здешевлення робіт і їх прискорення.

Крок №5: стимули для розробки генпланів і детальних планів територій

Наявність генеральних планів та детальних планів забудов на місцевому рівні дає можливість електропередавальним організаціям планувати електрифікацію територій та розробляти під ці плани інвестиційні програми.

Відповідно, відсутність містобудівної документації надійно консервує розвиток. Це створює «вузьке місце» і є джерелом корупційних заробітків. Основне пояснення такої ситуації – відсутність грошей у місцевих бюджетах для розробки таких планів.

Однак на кінець 2015 року ситуація безгрошів’я змінилася іншою тенденцією. Через кроки з децентралізації профіцит місцевих бюджетів сягнув 14,3 млрд грн, і на поточний момент місцеві вони уже спроможні профінансувати свій розвиток.

Це саме той час, коли потрібно стимулювати місцеві органи влади до розробки або оновлення генеральних планів та детальних планів забудов.

Одним з можливих стимулів може бути прив’язка приєднань до наявності містобудівної документації. Паралельно потрібно проводити інформаційну кампанію, яка буде пояснювати, що нове виробництво, нові робочі місця та ріст доходів громад прямо залежать від швидкості розробки документації.

Що дасть спрощення

Виконання п’яти кроків створить реальну основу для розвитку нового виробництва в Україні, малого та середнього бізнесу. Стане можливо реалізувати ідеї індустріальних парків, які не будуються і через проблему нових приєднань. Крім того, спрощення приєднань дозволить країні піднятися у рейтингу Doing Business.

Відсутність єдиних правил гри та зловживання на місцях є ключовою проблемою для нових інвестиційних проектів.

Особливо болісно на це реагують іноземні інвестори. Запровадження фіксованої ставки за приєднання, чітких термінів виконання робіт та штрафів на користь споживача у випадку затягування термінів виконання робіт стануть позитивним сигналом для таких інвесторів як IKEA, які принципово не платять хабарі.

Зменшення кількості процедур до трьох: заява, оплата, виконання приєднання, а також обмеження максимального терміну виконання приєднання – енергетики погоджуються на 120 днів у найскладніших випадках – радикально змінить позицію України у рейтингу Doing Business.

Зокрема, за приєднаннями позиція підвищиться щонайменше до 57 місця порівняно із 137 місцем зараз. А загальний рейтинг України покращиться як мінімум на 12 позицій і сягне 71 місця порівняно з нинішнім 83 місцем. Дані оцінки наведені на основі симулятора рейтингу Doing Business.

Економісти Світового банку довели, що стрімке зростання рейтингу країни у Doing Business відображає здатність економіки до прискореного росту.

За їх оцінками, якщо країні вдається спростити умови ведення бізнесу до такого рівня, що вона переміщається з найнижчих до найвищих позицій, то у довгостроковому періоді вона матиме додаткові 2,3% росту ВВП щороку.

Звичайно, 12 позицій рейтингу завдяки спрощенню приєднань до електромереж не виводить Україну у групу найкращих, однак у випадку успішного втілення реформи певний додатковий ріст ВВП буде гарантовано.

 

Коментар редакції

Контекст викладення статті автором у підзаголовку «Чотири «вузькі місця» приєднання» спонукав редакцію висловитися стосовно пропонованого розгляду чотирьох проблем:

  1. Зношені мережі. Всі обленерго, які нині знаходяться у приватній власності, були продані власникам виходячи з неефективності державного менеджменту. Тож з самого початку входження у власність інвестори повинні були вкладати кошти у розвиток і модернізацію електромереж. В іншому разі, який був сенс у роздержавленні національної системи електропостачання? Тож енергопостачальним організаціям варто не диверсифікувати напрямки своєї діяльності іншими більш прибутковими галузями, а спрямовувати кошти на відновлення мереж.
    2. «Соціальна вартість».
    Насамперед слід зазначити, що МСБ завжди за електроенергію сплачує повністю згідно встановлених тарифів. Виходячи з викладеного вище, ніякою мірою не слід розглядати тариф на електроенергію як єдине джерело фінансування розвитку мереж. Постачальник електроенергії повинен знаходити власні ресурси або ж кредитуватися банками. Ось тут і держава могла би взяти на себе сплату частини кредитних відсотків. Що ж стосується покриття собівартості підготовчих робіт для приєднання, то, природно, що споживач у цьому має брати участь, але відповідно прямого договору з електропостачальною компанією, а не через «прокладки» посередників за «кеш».
  2. Земельне питання. Це взагалі не питання – йдеться про створення нових робочих місць та наповнення бюджетів всіх рівнів. Тож відсутність містобудівної документації не повинна блокувати розвиток мереж. І вразі ускладнення ситуації при наступному опрацюванні детального плану території фінансові обтяження для реорганізації прокладених мереж повинні лягати на органи місцевого самоврядування.
    4. Ускладнені процедури та перекладання відповідальності на споживача.
    Не можна не погодитись, що зобов’язання щодо фінансування приєднань конкретного споживача слід перекладати на споживача, але без передачі збудованих мереж на баланс обленерго без відшкодування. Безкоштовна передача збудованих за рахунок споживача мереж ні що інше, як неправомірно отримана вигода, що може ускладнюватися після взяття їх на баланс, нарахування амортизації, відповідно зменшення податкових платежів, і навіть не можна виключати зменшення неоподаткованого доходу в обленерго. За згодою сторін це може бути реструктуризація покриття витрат споживача в межах визначеного амортизаційного періоду з зарахуванням частини понесених споживачем затрат у розмірі банківського кредиту на тариф. Технічні процедури та підготовка технічної документації чи вирішення земельних питань повинні входити до кошторису реалізації договору між обленерго та замовником. Тож взаємини між споживачем та обленерго повинні регулюватися на основі відповідної угоди між контрагентами у рамках чинного законодавства.
Коментарі

kazmetal l.com