Податкова реформа. Третя спроба
Після призначення нового уряду активізувалися розмови про податкову реформу.
Створена чергова робоча група, прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що у вересні проект змін буде напрацьований.
Це вже третя спроба за три останні роки провести податкову реформу.
Виникає питання: що потрібно, аби на відміну від попередніх вона стала успішною для України?
Передусім — процедура.
У 2014 та у 2015 роках уряд Арсенія Яценюка вносив остаточні законопроекти на розгляд парламенту в грудні, менш ніж за місяць до нового року.
Це порушення законодавства. Щоби зміни у податковому законодавстві набули чинності з 1 січня, їх потрібно вносити до 1 липня. Тоді і бюджет на наступний рік буде реальним, а не “зі стелі”.
Дотримання цієї норми дозволяє підприємствам підготуватися, підкоригувати свої плани. Натомість у 2014 році багато компаній дізналися про підвищення податків за три дні до того, як почали діяти нові правила, а ми весь 2015 рік виправляли помилки, прийняті вночі. Помилки, за кожною з яких — живі люди.
Західних інвесторів ця ситуація збиває з пантелику. Вони звикли, що влада дотримується законів, а не порушує їх, прикриваючись гаслами та економічною доцільністю. Українські ж інвестори, хоч і навчені попереднім досвідом, не мають достатньо активів, щоб витримувати таку політику.
Проводячи податкову реформу, слід пам’ятати, що порушення процедури порушує права підприємців, вбиває довіру, яка є основою будь-яких реформ.
До 1 липня якісної реформи уряд і парламент не забезпечать, тому у 2016 році платників не варто обтяжувати новаціями. Слід почистити законодавство від негативних для економічного розвитку норм, забезпечити прозоре адміністрування, електронні сервіси, провести реформу фіскальної служби.
Тепер щодо основного — змісту податкової реформи. Є кілька ключових принципів, на яких повинна базуватися реформа.
По-перше — збереження спрощеної системи оподаткування.
В Україні більше 1 млн платників єдиного податку. Це люди, які створюють робочі місця, утримують свої родини і продовжують працювати в непростий час за відсутності дешевих і доступних кредитів, при свавіллі чиновників.
Вони сплачують податок: у 2014 році — 7,4 млрд грн, у 2015 році — 10,9 млрд грн, у 2016 році, переконана, буде ще більше, адже зросла ставка для третьої групи.
Враховуючи нинішній стан економіки, будь-яка спроба демонтувати спрощену систему приведе до того, що багатьом “спрощенцям” доведеться припинити діяльність. Ми отримаємо хвилю безробіття і дірку в бюджеті замість начебто збільшення надходжень, про що часто говорять урядовці.
По-друге — спрощення адміністрування, ставка на електронні сервіси.
Україна посідає 106-те місце в світі у рейтингу Doing Business за легкістю сплати податків. В середньому на тяганину з податками підприємці в Україні витрачають 350 годин на рік, це удвічі більше, ніж в розвинутих країнах.
Одночасно за останній час у світі зафіксовано 50 реформ, спрямованих на створення чи покращення онлайн-інструментів для бізнесу.
Електронні кабінети платників податків чудово працюють не тільки на Заході, а й на Сході. Цивілізований світ давно зробив ставку на цифрові технології, і якщо ми не хочемо пасти задніх, потрібно все переводити в онлайн. Реально, а не так, як з “автоматичним відшкодуванням ПДВ”.
Дані, які передаються фіскалам, треба захистити. Недопустимо, щоб ДФС втрачала сотні тисяч електронних документів і терабайти цінної інформації.
По-третє — провести реорганізацію податкової системи, але не так, як недавно, коли кількість податків зменшили, а адміністрування — ускладнили.
Бізнес роками чекає зменшення кількості платників екологічного податку в різних групах, Це не тільки спростить адміністрування тисячам підприємств, а й збільшить надходження через можливість ефективнішого контролю.
Податок на землю і податок на нерухомість слід об’єднати в один. До речі, податок з транспортних засобів, той, що на розкіш, теж не працює.
По-четверте — при переведенні фіскальної служби на сервісне обслуговування платників необхідно забезпечити співпрацю фіскалів з місцевими органами влади. Зараз податківці працюють на Київ, а не на громадян та їх громади.
По-п’яте — ліквідація податкової міліції та корупційних бар’єрів.
Існування податкової міліції нічим не виправдане. Суми, які вона приносить в бюджет, дорівнюють витратам на її утримання, а ось тиск на платників — величезний. Часто дії податкової міліції нагадують терор, мета якого — власне збагачення. Потрібно позбутися цього анахронізму і рухатися вперед.
Очевидно, що Україна потребує податкової реформи. Її проведення сприятиме розвитку економіки, створенню робочих місць, поверненню в Україну громадян, які вимушені працювати за кордоном. Проте справжня реформа, яка дасть поштовх економіці і створить стимули для розвитку, можлива лише за низки умов.
Головна з них — забезпечення результату, а не процесу. Україна витратила два роки на імітацію, через що втрачає сильних і самостійних людей, які є основою майбутнього. Потрібно робити реформу для тих, хто сьогодні працює і платить податки в Україні, та для тих, хто почне це робити після проведення реформи.
Оксана Продан, народний депутат,
голова Всеукраїнського об’єднання
малого та середнього бізнесу “Фортеця”
Джерело: epravda.com.ua