ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА: КУЛЬМІНАЦІЯ ЧИ ІМІТАЦІЯ?

23 серпня у приміщенні клубу Кабінету Міністрів України відбулась урочиста церемонія підписання Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016-2017 роки між Урядом, спільними представницьким органами профспілкової сторони та сторони роботодавців на національному рівні в особі, відповідно, Прем’єр-міністра України Володимира ГРОЙСМАНА, голови профспілкової сторони Григорія ОСОВОГО, першого заступника голови сторони роботодавців Олексія МІРОШНІЧЕНКА, що неоднозначно сприйнято як деякими «нерепрезентативними» профспілками так і організаціями роботодавців.

Генеральна угода укладається на тристоронній основі, а переговорний процес, який тривав понад чотири роки, відбувався фактично у два етапи.

1 жовтня 2012 р. офіційно розпочалися колективні переговори з укладення нової Генеральної угоди. До цієї дати протягом чотирьох місяців тривали консультації про концептуальні підходи до формування змісту нової Угоди. У 2013 році переговорний процес призупинився.

У лютому 2015 року фактично розпочався новий переговорний процес з підготовки проекту Угоди. За цей час проведено 25 засідань робочих груп, 10 засідань спільної робочої комісії, 8 консультативних зустрічей координаторів сторін, а також низку консультацій на рівні фахівців.

14 липня 2016 року спільна робоча комісія офіційно завершила роботу та рекомендувала сторонам підписати підготовлений проект Генеральної угоди на 2016-2017 роки, що містить 191 положення.

Угода складається з трьох розділів (Підвищення конкурентоспроможності національного виробника та забезпечення зростання зайнятості. Оплата, умови, охорона праці та соціальний захист працюючих. Соціальний діалог) загальних, заключних положень і 7 додатків.

Економічний блок Угоди містить спільні домовленості сторін про вжиття спільних заходів, спрямованих на розвиток внутрішнього ринку, підтримку вітчизняного виробництва, вирішення проблемних питань економічного розвитку і діяльності бізнесу, зокрема, в частині інвестиційної діяльності, кредитування реального сектору, погашення заборгованості держави перед бізнесом із відшкодування ПДВ і повернення передплат податку на прибуток, здійснення заходів з відновлення виробництва та запобігання можливого банкрутства стратегічних підприємств.

Значна увага приділена питанням державної і тарифної політики. Згідно з Угодою сторони проводитимуть консультації щодо:

• мінімізації негативного впливу підвищення цін/тарифів на рівень життя населення та ефективність функціонування галузей;
• встановлення цін/тарифів на продукцію (послуги) суб’єктів природних монополій, підприємств житлово-комунального господарства та послуги зв’язку на економічно обґрунтованому рівні;
• здійснення заходів з адресної підтримки окремих категорій громадян;
• вдосконалення існуючих механізмів регулювання цін на продукцію та послуги природних монополій на внутрішньому ринку, а також визначення механізмів здійснення спільного контролю сторін за їх встановленням тощо.

Соціальний блок угоди містить положення, які визначають:

• для підприємств небюджетної сфери: темпи зростання середньої заробітної плати; тарифну ставку робітника І розряду у 2016 році та проведення переговорів щодо встановлення її розміру в 2017 році; розмір заробітної плати некваліфікованого працівника; перелік і розміри доплат та надбавок до тарифних ставок, окладів і посадових окладів працівників підприємств, установ і організацій, що мають міжгалузевий характер тощо;
• для бюджетної сфери: недопущення збільшення грошового розриву між посадовим окладом (тарифною ставкою) працівника I тарифного розряду Єдиної тарифної сітки та мінімальною заробітною платою; порядку проведення переговорів про встановлення цих розмірів, їх підвищення з урахуванням можливостей виконання зведеного бюджету, збільшення фонду оплати праці для державних службовців тощо.

Значна увага приділена питанню про погашення заборгованості із заробітної плати та вжиття заходів з метою недопущення її виникнення.

Крім того, цей розділ містить низку домовленостей з питань охорони праці, соціального захисту, гуманітарних питань, молодіжної політики, задоволення духовних потреб населення.

Розділ, присвячений соціальному діалогу, окреслює форми співпраці сторін у контексті реалізації Угоди. Разом із тим вся Угода є актом соціального діалогу, який передбачає спільну роботу, зокрема в напрямі реформування системи соціальних і податкових пільг, загальнообов’язкового державного соціального страхування, оплати праці, її легалізації та детінізації зайнятості, удосконалення законодавства у соціально-трудовій сфері.

Угодою визначено низку рекомендацій для сторін колективних переговорів на галузевому та територіальному рівнях, а також для включення до колективних договорів.

Про оцінки постфактум прийнятого документа експертним середовищем та підписантами читайте у найближчих номерах журналу.