ЛОБІСТ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ

В інтерв’ю з новообраним Головою Ради Федерації роботодавців України Дмитром ОЛІЙНИКОМ (після відставки Дмитра Фірташа) про майбутнє Федерації, необхідність синергії в системі соціального діалогуєднання роботодавців, профспілок, бізнесу і влади, що зробить Україну інвестиційно привабливою, сприятиме її економічному зростанню.

Відставка Дмитра Фірташа – це посилення чи послаблення Федерації роботодавців України і Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні?

По-перше, Дмитро Фірташ сам приймав рішення щодо концентрації зусиль на інших напрямах, про що він зробив відповідну заяву, яка розміщена на нашому сайті. По-друге, всі заступники подали у відставку. По-третє, Голова Федерації призначив дату засідання Ради Федерації на 6 число (вересня. – Прим. ред.) і, відповідно, тоді й було обрано новий склад президії, нових заступників голови і нового голову.

Я кривив би душею, якби дав однозначну відповідь на Ваше запитання. Є позитивні моменти, є моменти, що потребують часу, щоб на них відповісти.

Позитивно – це те, що розпочалась дискусія. До нас вступають нові члени і серед них багато людей з реального сектору економіки. Наприклад, заступники Голови – Григорій Дашутін (почесний президент концерну NICMAS, очолює Федерацію роботодавців машинобудівної промисловості), Олег Боярин (автомобілебудування, власник компанії «Єврокар»), Володимир Цибульський – генеральний директор АТ «СКФ Україна», очолює Волинську організацію роботодавців, Анатолій Гіршфельд, незважаючи на те що народний депутат, має досвід роботи у машинобудуванні, почесний президент компанії «УПЕК», очолює Харківську організацію роботодавців, Євген Лапін (голова Сумського обласного об’єднання організацій роботодавців), Андрій Антонюк керує Київською організацією роботодавців, дуже активний, також очолює Українську таксомоторну асоціацію.

Усі, кого я перерахував, не були заступниками голови. Крім того, до нас прибули з реального сектору економіки багато керівників обласних організацій. Наприклад, Закарпатська – Володимир Панов, Івано-Франківська – Микола Крудзь, Миколаїв – Сергій Ситко. Це все – реальний сектор економіки, і тому я вважаю це позитивом.

Чи зможемо ми цю дискусію в такому ж форматі перенести на рівень СПО? Щоб у СПО більш активними були ті представники бізнесу, які розуміють, з якою реальною економічною ситуацією вони стикаються, які запити від бізнесу є пріоритетними зараз? Так, нещодавно на засіданні Кабінету Міністрів я подякував Прем’єру за те, що під час підписання Угоди він сказав, що потрібно повертатись обличчям до промисловості і, можливо, створити новий дорадчий орган. Було також декілька засідань під головуванням Першого віце-прем’єра Степана Кубіва і узгоджена позиція віце-прем’єра і представників бізнесу, що потрібно в цей непростий для економіки і національного товаровиробника час створити під головуванням Прем’єра Національний комітет з розвитку промисловості. Я просив Прем’єр-міністра особисто очолити цей комітет і прискорити прийняття відповідного акта Кабміну. Прем’єр погодився, сказавши, що розуміє, наскільки сьогодні це важливо.

Враховуючи наближення наших членів до реальних секторів економіки, ми просили, щоб відбулися галузеві зустрічі Прем’єра, віце-прем’єра, на яких би розглядались конкретні галузеві питання. Вже відбулись такі зустрічі з керівниками і власниками машинобудівних підприємств, металургійного комплексу, надрокористувачами. Планується зустріч із фармацевтами. За нашої участі було прийнято рішення про внесення швидких змін до деяких актів і законопроектів щодо розв’язання проблеми поширення випадків рейдерства. Це ті явища, коли нотаріуси і реєстратори без належної перевірки оформлюють продаж. Кабмін вніс відповідні зміни до порядку реєстрації. Я особисто поговорив з Андрієм Іванчуком, головою Комітету з економічної політики. У нього на розгляді і під особистим контролем перебуває цей законопроект, який дає частину відповідей, відсутніх у рішенні Кабміну. Тому, як на мене, позитивна новина, що в нас почалась хороша дискусія з позитивною динамікою, повернення влади, Кабміну обличчям до національного товаровиробника, до реального сектору економіки, до промисловості. А це діалог, спільні дії, це як робота Федерації, так і робота Спільного представницького органу.

Чому всі заступники подали у відставку і вийшли з підпарасолькового простору під назвою Федерація?

Я не можу відповідати за всіх заступників. Правильніше буде, щоб кожен говорив за себе. Можу сказати лише за себе. Оскільки голова Федерації Дмитро Фірташ прийняв рішення про свою відставку, я особисто вважав, що буде справедливо, щоб з’явилось поле для нових дискусій, для обрання нового голови, коли новий голова зможе сформувати власну команду. Першим це зробив Олексій Мірошниченко, який заявив, що складає повноваження. Я зрозумів, що це європейська практика, і теж подав у відставку. Потім і всі заступники голови вчинили так само.

Олексій Мірошниченко – виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України – член Федерації. То чи не буде він тепер, з його чималим досвідом у цій царині, сповідувати домінування Конфедерації  в СПО?

Я не маю здібності читати чужі думки і розуміти, як працює чийсь мозок. Я можу відповідати лише за себе. Вважаю, буде слушно, щоб він на це запитання відповів сам.

Ми також не влазимо в чужий мозок, але історію аналізуємо і до неї обов’язково будемо апелювати.

Тут ви абсолютно праві. Ніщо так не дає відповіді на запитання, як дії людини. Не розмова, не слова, а саме дії. Ті дії, що були вчинені в минулому, можуть дати багато підказок. Мені за своє минуле не соромно.

Які адміністративно-організаційні кроки і за рахунок чого Ви передбачаєте вжити для реального посилення Федерації як ключового суб’єкта сторони роботодавців?

Якщо говорити про адміністративно-організаційні кроки, то між заступниками голови повинен відбутися розподіл обов’язків. Попередньо ми провели переговори з колегами, і я думаю, що вони підтримають мою пропозицію.

Наприклад, Олег Боярин сконцентрується на міжнародній діяльності, і ми вже домовилися про візити найближчим часом до країн Євросоюзу, про зустрічі з послами з презентаціями нашого бачення подальшого економічного розвитку країни. Є певні напрацювання, які ми ще плануємо представити на загал. І, звичайно, це План модернізації України – документ, який ми спільно з провідними міжнародними та українськими колегами-експертами розробили і тепер його потрібно реалізувати.

Анатолій Гіршфельд, оскільки він народний депутат, буде координувати роботу в законотворчій діяльності. І можу сказати, що ця робота вже розпочалась ефективно. На засіданні Комітету соціальної політики Анатолій Мусійович оприлюднив наш спільний законопроект, який врегульовує ситуацію з компенсацією зарплат мобілізованим працівникам. Комітет одноголосно підтримав зазначений проект закону. Крім того, ми також говорили про те, що потрібно вже виносити до сесійної зали проект закону про сприяння інвестиційній та інноваційній діяльності. Є модель створення України як держави з привабливим інвестиційним кліматом. Є й інші необхідні для української економіки законодавчі напрацювання.

Григорій Дашутін, оскільки він займається машинобудуванням, буде концентруватись на промисловій політиці.

У віданні Володимира Цибульського традиційно була податкова, фінансова політики. Ми домовились із Леонідом Рубаненком (Головою комісії Спілки податкових консультантів України) і Володимиром Цибульським, як моїм заступником, що вони разом будуть цю роботу координувати, відповідно, вони є й членами робочих груп Міністерства фінансів.

Євген Лапін займався бюджетними системами місцевих громад, оскільки процес децентралізації триває. Це модний тренд, і ми це підтримуємо.

Отже, у нас є загальне розуміння, а далі кожен заступник буде відповідати секторально.

Але без синергії роботодавців, всього бізнесу в єдиний представницький орган неможливо без реального соціального діалогу? Хто ж цим (трипартизмом) буде перейматись після демаршу Олексія Мірошниченка ?

Гарне запитання. Я дуже хочу, щоб синергія стала дією. Сподіваюсь, що моє бажання буде реалізовуватись на практиці. Поки що проведені розмови з колегами свідчать про те, що це існує в об’єктивній дійсності. Я зустрічався з міністром соцполітики, з Віце-прем’єр-міністром Павлом Розенком, і ми обов’язково зустрінемось і проведемо дискусію, як нам організувати цю синергію. Як у рамках бізнес-середовища ми вже це робимо, так і в рамках Уряду та профспілок я сподіваюсь провести відповідні консультації.

– Ні Уряд, ні профспілки, за 98 Конвенцією, не можуть втручатись у справи роботодавців.

Я говорю не про втручання, а про співпрацю у законодавчому полі. Нам потрібне взаєморозуміння з владою, які проекти законів проводити, які законодавчі акти важливі для бізнесу.

А все-таки, чи буде у Голови Ради Федерації заступник з питань соціального діалогу?

Поки я не назвав такого заступника. Думаю, що це право я залишу за собою. Час покаже.

Як Ви оцінюєте підписану Генеральну угоду? Якою мірою вона задовольняє запити бізнесової спільноти і найманих працівників?

Я скажу відверто. Питання – не в якості Генеральної угоди, а в якісному її виконанні. Це можливий компроміс між трьома сторонами, кожна з яких шукала своє.

Я вважаю, що в цій Угоді плюсів більше, ніж мінусів. Звичайно, нам хотілося б, щоб перший розділ був більш інструментальний, щоб було більше зобов’язань Уряду і влади в плані проведення більш агресивних дій, у хорошому розумінні цього слова, у створенні інвестиційного, податкового клімату. Тобто створення конкурентного поля в Україні, де ми б як країна вигравали, де були б закладені цеглини економічного зростання. Нам би хотілося записати до Угоди багато законопроектів, які ми вже розробили.

Компроміс полягав у тому, що ми там записали формули, що показують напрями, однак їх можна іноді і зупинити інстументарно або навіть змінити. Розумію, що в такій ситуації знаходяться – і профспілки, і Уряд, але Угода підписана, її потрібно виконувати. Ми продовжимо свою роботу, будемо наполягати на тих позиціях, які конче потрібні для бізнесу.

Яке Ваше ставлення, з огляду на зміни, що відбулися, до необхідності внесення змін у законодавство про організації роботодавців і соціальний діалог?

Я раніше концентрувався на економічних питаннях. З огляду на те що світ рухається, країна рухається, ситуація змінюється, нам потрібно на ці виклики давати правильні відповіді. Я розумію, якої відповіді ви очікуєте: як бути тим організаціям, які згідно з чинним законодавством не можуть легалізуватися. Думаю, що в цьому питанні – багато логічного. Коло учасників соціального діалогу, представників бізнесу має бути ширшим. Але яким чином давати відповідь на це запитання у сфері чинного законодавства, мені потрібно над цим попрацювати.

Я розумію одне, що на полі бюрократії – я не найкращий гравець, але розумію й інше, якщо я буду ефективним менеджером Федерації (до речі, дуже багато заяв на вступ до Федерації роботодавців), якщо організація буде дієвою в законотворчій місії, буде виконувати активну функцію захисника бізнесу, тоді зменшення бюрократичного впливу відбуватиметься само собою.

Я буду концентруватись на ефективному позиціонуванні роботи Федерації роботодавців як лобіста українського бізнесу.

Примітка: на прохання прес-служби Федерації роботодаців України внесені деякі уточнюючі редакційні правки.

Коментарі

kazmetal l.com