ЗНАКОВА УСТАНОВА КРАЇНИ
Директор державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», голова Київської обласної федерації «Козацький рукопашний бій», голова громадського об’єднання «Всеукраїнська федерація Еліт-Файту», засновник і меценат благодійного фонду «Український дім» Юрій СТЕЛЬМАЩУК, витягнувши менш ніж за два роки з боргової ями своє підприємство, продовжує удосконалювати роботу цієї знакової для Києва і всієї країни установи
– Ви не так давно працюєте директором Українського дому. Складно керувати такою серйозною установою?
– Спершу було нелегко. Але я багато років пропрацював на керівних посадах в громадських організаціях. Звісно, робота на державному підприємстві має свою специфіку, однак загальні підходи до управління всюди однакові. Тож я з самого початку використовував той досвід, який отримав раніше.
– Що було найскладнішим на перших порах?
– Думаю, організувати людей і належним чином їх мотивувати.
– Ви очолили Український дім у непростий час. Які завдання ставили перед собою на новій посаді?
– Головними моїми завданнями було мотивувати працівників, вибудувати ефективну систему роботи і сформулювати перспективну концепцію розвитку Українського дому.
У 2014-му практично 70% підприємства було знищено. Залишились тільки стіни і колектив. Тому найперше, що я мав зробити, – вдихнути віру в людей.
Друге моє завдання полягало в тому, щоб знайти матеріальний ресурс для відновлення роботи Українського дому. Бо ми хоч і державна організація, але функціонуємо на повному госпрозрахунку. Таким чином, ремонтно-відновлювальні роботи, фонд зарплати, платежі за комунальні послуги – на все це потрібно самим знаходити кошти. І ми впорались.
Нарешті, ми розробили вдалу концепцію розвитку Українського дому. Суть її в тому, що Дім є публічним місцем для комунікації громадян з владою (у нас регулярно проходять заходи за участі представників державних органів) та водночас відкритим майданчиком, що об’єднує різних людей, які люблять свою країну і вірять у її майбутнє.
У нас сформована досить потужна команда кваліфікованих фахівців. Маємо вже достатній фінансовий ресурс, отримуємо прибутки, ліквідувавши всі борги минулих періодів. Все це є вагомим результатом нашої спільної роботи і підтвердженням того, що ми на правильному шляху.
– Отже, держава вас фінансово не підтримує?
– Ні, хоча, згідно з нашими установчими документами, ми забезпечуємо реалізацію представницьких функцій перших осіб держави — президента, голів парламенту і уряду. Фактично Український дім є атрибутом державності. Але, покладаючи на нас певні обов’язки, держава фактично не виділяє на це бюджетних коштів.
Між тим, у договорах, які ми укладаємо із замовниками, прямо передбачено, що офіційні події мають безумовний пріоритет аж до того, що ми маємо скасовувати заплановані раніше заходи, якщо вони заважають проведенню державних заходів. Та ми не нарікаємо. Ось підпірна стіна з боку вулиці Трьохсвятительської перебувала у незадовільному технічному стані, то ми власними силами провели ремонт, аби запобігти зсуву Володимирської гірки. Провели за власний рахунок роботи на виконання вимог закону про декомунізацію (а символів тоталітаризму в колишньому музеї Леніна, зрозуміло, вистачає).
У зв’язку з цим ми дякуємо нашим надійним друзям, діловим партнерам, які підтримують нас, у тому числі й на волонтерських засадах.
– Ви команду суттєво змінювали?
– У нашій справі кваліфікований колектив – це головний ресурс. Однак попередня система управління тут була доволі архаїчною, погано пристосованою до ринкових умов. Тому довелось змінити майже весь менеджмент, це десь третина працівників.
– Нових менеджерів залучали з недержавного сектора?
– Не тільки. Сучасна система управління передбачає компетентний і відповідальний менеджмент. Тож запрошували насамперед патріотично налаштованих професіоналів, націлених на результат. Технічний, обслуговуючий персонал майже весь залишився. А у світоглядному, моральному плані ситуація в колективі змінилась кардинально: нині у нас єдина команда.
– У процесі успішної роботи люди згуртовуються навколо спільної мети…
– Саме так. Кожен наш працівник відчуває відповідальність за спільну справу. Бо він не гвинтик великого механізму, а повноправний член команди, який несе персональну відповідальність за доручену йому роботу.
Моя роль як керівника зводиться до вирішення загальних питань і стратегічного планування. Мені немає потреби втручатись у поточну роботу, адже діє відлагоджений механізм.
– Український дім офіційно називається центром ділового і культурного співробітництва. Чого нині у вас більше – бізнесу чи культури?
– Намагаємось підтримувати тут баланс. Аби, з одного боку, заробляти кошти, необхідні для утримання і модернізації Українського дому, а з іншого – залучати до співробітництва громадські організації, мистецькі об’єднання, культурні спілки.
Наприклад, торік у нас відбулося близько чотирьох тисяч культурно-мистецьких, просвітницьких, благодійних заходів. Майже щодня у нас проходять такі заходи. Крім того, провели близько двох тисяч заходів комерційного характеру.
– У вас нині яких партнерів більше – вітчизняних чи іноземних?
– Прагнемо залучити до співпраці національні підприємства, а також бізнесові, професійні асоціації, громадські об’єднання, зацікавлені в тому, щоб мати на постійній основі престижний майданчик для своїх заходів. Налагоджуємо з ними стратегічне партнерство. Вже вдалося сформувати пул, куди входить близько двох десятків наших головних партнерів.
Що стосується іноземних партнерів, то ми активно співпрацюємо з дипломатичними установами різних країн. Вони проводять у нас переважно заходи культурно-просвітницького, благодійного характеру. Особливо тісні стосунки підтримуємо з посольствами Китаю, Японії, Канади, Литви, а також з Міжнародним жіночим клубом Києва.