Мало просто виробляти продукт, важливо вміти працювати відповідально. У світі вже давно це розуміють, в Україні тільки почали до цього приходити. Хто такий відповідальний роботодавець? За що і перед ким він відповідає? Як досягти рівня, на якому роботодавця назвуть соціально-відповідальним?…

Поняття соціальної відповідальності бізнесу (СБВ) було сформовано ще півстоліття тому. Виокремлювати її в окрему стратегію тоді не вважали за потрібне, а розглядали в рамках втілення в життя Глобального Договору ООН. І лише на початку 2000-х Міжнародна організація із стандартизації (International Organization for Standardization, ISO) заявила про необхідність розробки міжнародних норм і правил, стандартів ISO з соціальної відповідальності.

В результаті кількарічної роботи міжнародної комісії, влітку 2007 року був створений проекту стандарту ISO 26000. В ньому викладаються основи соціальної відповідальності роботодавців. Знадобилося ще кілька років для доопрацювання, і в 2010 світ побачив ISO 26000:2010 «Настанова по соціальній відповідальності».

Цікаво: Ідею впровадження корпоративної соціальної відповідальності було озвучено на всесвітньому економічному форумі в Давосі генсекретарем ООН Кофі Аноном. Він звернувся до керівників найбільших компаній світу, закликавши співпрацювати з установами ООН, неурядовими організаціями заради збереження довкілля і впровадження принципів СВБ.

Соціально відповідальний роботодавець:

• Організує роботу своїх працівників згідно міжнародних норм і правил охорони здоров’я.
• Дбає про права людини.
• Створює прозорі і взаємовигідні трудові відносини.
• Відповідально ставиться до охорони довкілля.
• Сповідує добросовісні ділові практики.
• Добропорядно вирішує проблеми, пов’язані з клієнтами.
• Бере участь у соціально-економічному розвитку суспільства (благодійність).

У світі існує кілька моделей СВБ, що формувалися десятиліттями в різних країнах.

Американська модель – добровільне слідування нормам соціальної відповідальності. Суб’єктам  господарювання в США доступна максимальна свобода діяльності. Різні сфери суспільства досі залишається самоврегульованими. Наприклад, охорона здоров’я у більшості випадків – добровільне медичне страхування, громадяни самі вибирають, яким медичним закладом користуватися. Держава регулює лише базові, невід’ємні права своїх громадян. Тож усі починання у сфері СВ – добровільний вибір для корпорацій.

За французькою моделлю держава регулює і контролює виконання роботодавцями принципів СВБ.  Там існує закон, згідно якого компанії мають звітувати про виконання програм з охорони  навколишнього  середовища та дотримання основ соціальної відповідальності. Контролюють виконання соціального  та  екологічного  законодавства  трудові інспекції і профспілки.

У Німеччині працюють схоже, проте держава дбає і про «пряник». За участь в проектах благодійності, держава видає компанії спеціальний сертифікат. В ньому зазначається можливість роботодавця зменшити базу оподаткування на суму пожертви.

У Англії гармонійно поєднуються американська і європейська моделі. Основний принцип – добровільність. Ініціативність бізнесу в створенні проектів у площині СВ – основіний критерій розвитку соціальних відносин. При цьому держава підтримує бізнес. Розроблені чіткі стандарти, вироблена система заходів охорони здоров’я та соціального забезпечення. В британському уряді навіть існує окрема посада міністра з соціальної відповідальності. А компанії, що фінсують екологічні проекті та залучені до благодійності, мають податкові пільги.

Визначення СВБ в ISO26000: «соціальна відповідальність (social responsibility) – це відповідальність організації за вплив її рішення та діяльності на суспільство і навколишнє середовище через прозору та етичну поведінку, яка узгоджується зі стійким розвитком і  процвітанням  суспільства;  враховує  очікування  всіх  зацікавлених  сторін,  відповідає  законодавству  певної  країни,  узгоджується  з міжнародними нормами поведінки та впроваджена в усій організації»  

Тарасенко Олеся, виконавчий директор Благодійного фонду «Об’єднання світових культур» (UWCF), помічник-консультант Народного депутата України Голови Комітету промислової політики та підприємництва.