Які саме нормативно-правові акти скасував Уряд у рамках «дерегуляційного дня»

На численні звернення суб’єктів господарювання ДРС повідомляє що саме було скасовано Урядом у рамках «дерегуляційного дня», який відбувся 10 березня 2017 року

Нагадаємо, Кабмін схвалив постанову «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» та два розпорядження щодо скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які не відповідають вимогам чинного законодавства України або втратили свою актуальність.

Скасовано понад 120 нормативно-правових актів у різних сферах господарської діяльності, які не відповідали вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», але залишалися чинними і діяли на всій території України та встановлювали додаткові регуляторні бар’єри.

Слід зазначити, що Державна регуляторна служба України, з метою забезпечення належної координації, письмово поінформувала центральні органи виконавчої влади про необхідність надання інформації про обтяжливі регулювання та виявлення неактуальних нормативно-правових актів, але так її і не отримала. Тому перелік нормативно-правових актів, які були скасовані, формувався на підставі звернень та пропозицій бізнес-асоціацій та об’єднань підприємців.

Детальніше з переліком скасованих нормативно-правових актів  можна ознайомитись  на веб-сайті ДРС, він наведений у проектах постанови та розпоряджень КМУ.

Нагадаємо, рішення Уряду набирає чинності через два місяці й міністерства та відомства матимуть час для врегулювання юридичних колізій, якщо такі виникатимуть через скасування деяких наказів. ДРС закликає представників бізнес-асоціацій та об’єднань підприємців активно відслідковувати зміни у законодавчому полі, щоб на цьому підґрунті не виникло нових зайвих чи обтяжливих регулювань.

Що конкретно скасовано

Порядки здійснення державного контролю встановлювали права та функції контролюючих органів, що в більшості випадків не відповідали вимогам Закону про контроль, та безпідставно розширювали повноваження контролюючих органів.

Так, наприклад: постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2001 № 1294 затверджено Порядок здійснення державного геологічного контролю, яким передбачено: право посадових осіб органу контролю зупиняти діяльність підприємств, хоча закон про контроль каже, що зупинення виробництва можливо виключно за рішенням суду; строк проведення планової перевірки до 15 робочих днів, хоча законом встановлено максимум 10 робочих днів; одною з підстав проведення позапланової перевірки є звернення юридичних осіб, хоча законом такої підстави не передбачено.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.1999 № 189 затверджено Порядок здійснення державного нагляду в електроенергетиці, яким передбачено: здійснення державного контролю за об’єктами в електроенергетиці. Така норма суперечить Закону про контроль та встановлює, що за рахунок перевірки окремих об’єктів електроенергетики один і той же суб’єкт господарювання може перевірятися десятки разів на рік, що, в свою чергу, збільшує адміністративний тиск на суб’єктів господарювання; право контролюючого органу безперешкодно в будь-який час відвідувати об’єкти електроенергетики для перевірки, хоча закон про контроль дозволяє проводити планові та позапланові перевірки в робочий час.

Щодо скасованого наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, яким затверджені Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, а також Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів.

Правила приймання та Інструкція були затверджені відповідно до положень чинного на момент той момент законодавства, яким було передбачено, що за забруднення навколишнього природного середовища на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів встановлюється відповідний збір.

У зв‘язку з прийняттям Податкового кодексу України, вимоги стягнення цього збору, а також відповідні повноваження органів місцевого самоврядування втратили свою правову обґрунтованість, проте на практиці, положення Наказу і надалі продовжували використовуватись як інструмент адміністративного тиску на бізнес та  підстава для накладання незаконних санкцій.

Враховуючи зазначене, ще на початку 2013 року Держпідприємництвом України було прийнято Рішення про необхідність усунення Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України порушень принципів державної регуляторної політики.

Необхідно зазначити, що на виконання цього рішення, Мінрегіоном України було подано на погодження відповідний проект наказу, яким передбачалось визнати таким, що втратив чинність Наказ № 37, проте на адресу ДРС до цих пір продовжували надходити звернення від суб’єктів господарювання щодо негативних наслідків продовження практики застосування незаконних норм.

У той же час, на сьогодні склалась ситуація, коли формально погоджуючись з викладеними у Рішенні аргументами, зазначене питання так і не було врегульовано регулятором.

При цьому, ДРС неодноразово зверталась щодо необхідності скасування зазначеного Наказу в рамках власної регуляторної діяльності Мінрегіону, але вже протягом чотирьох років під різноманітними приводами регулятор продовжував ігнорувати це питання.

Крім того, необхідно також звернути увагу на те, що передбачені у Наказі погодження, підпадають під визначення документів дозвільного характеру, оскільки будь-який дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов’язаний видати суб’єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності та/або без наявності якого суб’єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності підпадає під правове регулювання, встановлене Законом України від «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», відповідно до якого, порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, тощо встановлюється Кабінетом Міністрів України виключно у випадках, якщо необхідність отримання цих документів прямо передбачена законами України. В усіх інших випадках, такі погодження та узгодження суперечать вимогам статей 4 – 41 даного Закону, а також Закону України «Про адміністративні послуги», згідно з яким виключно законами встановлюється найменування адміністративної послуги та підстави для її одержання.

З цих же причин, також зазнали скасування накази МВС України від 11.09.2014 № 934 «Порядок затвердження програм навчання посадових осіб з питань пожежної безпеки, організації та контролю їх виконання» та № 935 «Про Порядок організації та проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту», а також наказ Мінприроди України від 24.12.2001 № 485 «Єдине міжвідомче керівництво по організації та здійсненню державного моніторингу вод».

Урядом також скасовано низку нормативно правових актів з питань охорони праці, які на сьогодні втратили актуальність та не відповідають вимогам чинного законодавства, проте їх реалізація вимагала значних витрат з боку господарюючих суб‘єктів, що в свою чергу, створювало підґрунтя для корупційних зловживань у питаннях взаємовідносин між бізнесом та адміністративними органами. Зокрема, зазначене стосується наказів Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 № 132 «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів» (НПАОП 0.00-1.01-07) та від 31.12.2008 № 308  «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації навантажувачів» (НПАОП 0.00-1.22-08), а також наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 08.12.2013 № 232 «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації підйомників» (НПАОП 0.00-1-36-03), необхідність скасування яких обґрунтована тим, що у зв’язку із внесенням Законом України від 09.04.2014 № 1193 змін до Закону України «Про охорону праці», одержання дозволів не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці», що обумовлює безпідставність наявних в цих актах вимог, пов‘язаних з необхідністю отримувати законодавчо не передбачені документи дозвільного характеру.

Окремо, хочемо звернути увагу на питання проведеної дерегуляції у сфері пожежної та техногенної безпеки. Так, необхідність скасування наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 21.10.2004 № 130 «Про затвердження Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів» викликана втратою чинності Законом України «Про пожежну безпеку», та відсутністю у посадових осіб ДСНС України правових підстав реалізації повноважень, які не передбачені Кодексом цивільного захисту.

Зокрема, Кодексом цивільного захисту України встановлено, що лише судом застосовуються санкції за порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. При цьому, всі необхідні процедурні питання врегульовано Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про виконавче провадження».  В той же час, на сьогодні, ДСНС під час звернення до суду використовують зазначеною Інструкцію як підставу покладання на них повноважень з виконання судових рішень, що в кінцевому результаті часто призводить до повного зупинення роботи не тільки відповідача, а і діяльності інших суб’єктів господарювання, оскільки в цьому випадку належним чином не враховуються правові питання відносин власності, зокрема щодо об’єктів нерухомості, які знаходяться в оренді.

Прикладом цього слугує рішення Окружного адміністративного суду у справах: № 826/23535/15, № 826/25277/15, № 826/12584/16, № 826/10467/16 у яких, саме вимогами Інструкції, суди покладають обов’язок забезпечення виконання судових рішень на органи ДСНС.

Обґрунтування необхідності скасування інших актів у сфері пожежної і техногенної безпеки

Джерело:  http://www.drs.gov.ua/