ОКСАНА ПРОДАН: «СПРАВА НЕ В КОНЦЕПЦІЯХ, А В БАЖАННІ ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ, ЩО ДАДУТЬ ПОШТОВХ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА»
Про нові методи тиску на підприємництво, небезпечні нововведення в податковому законодавстві, реальні причини нелегального працевлаштування та шляхи реанімації «хворих» стосунків бізнесу і влади розповіла в редакції журналу «РоботодавецЬ» народний депутат України, голова Всеукраїнського громадського об’єднання малого та середнього бізнесу «Фортеця» Оксана ПРОДАН у спілкуванні з президентом Спілки орендарів і підприємців України Віктором ХМІЛЬОВСЬКИМ.
ОКСАНА ПРОДАН: «СПРАВА НЕ В КОНЦЕПЦІЯХ,А В БАЖАННІ ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ, ЩО ДАДУТЬ ПОШТОВХ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА»
– На Ваш погляд, шановна Оксано Петрівно, яких суттєвих змін зазнала за останні три роки регуляторно-податкова політика щодо малого та середнього підприємництва?
– Якісних змін, на жаль, не відбулося. З різних причин. Головна з них – світоглядна. Багато хто у владі, у великому бізнесі досі переконані, що підприємці – загроза їх становищу та джерело проблем. Бо вони надто самостійні, ініціативні, наполегливі, задають купу незручних запитань, створюють конкуренцію, та ще й на майдани виходять, коли влада переступає межу.
Чиновники воліють, щоб люди залежали від них. Щоб вони чекали на субсидії, просили про пільги тощо. Так легше зберегти владу і нажити статків.
Великий бізнес тяжіє до монопольних умов, які б дозволяли диктувати споживачам і якість, і вибір, і ціни.
Через це малий бізнес утискають. Послідовно, крок за кроком, намагаються позбавити можливостей для роботи в Україні.
Спочатку це була податкова «реформа» і спроба ліквідувати спрощенку від Яценюка. Не вдалося – ми відбили цей наскок і зберегли десятки та сотні тисяч робочих місць.
У цьому році ввели касові апарати для «технічно складних побутових товарів» і продовжують шукати ключі до обмеження спрощеної системи оподаткування – включають цей пункт до меморандумів з МВФ, пропонують вилучити єдиний податок при введенні податку на розподілений капітал, ведуть активну антипідприємницьку інформаційну кампанію, намагаються розділити підприємців на окремі групи, щоб полегшити внесення змін до законів.
Ініціаторам цих кампаній скажу одну річ: не витрачайте зайвих зусиль!
Сьогодні малий і середній бізнес – це 6,5 млн. робочих місць або 79% від усіх зайнятих. Це 59% доданої вартості. І те, що підприємці ослаблені війною, мобілізацією, збільшенням платежів та посиленням монополістів, не означає, що підприємницькі об’єднання знищені чи перейшли виключно на забезпечення «процесу».
Підприємницькі об’єднання працюють, наразі в режимі енергозберігаючому, але завжди готові стати на сторожі тих, хто сам собі створив робоче місце. І з часів Податкового майдану 2010 року ми стали більш мудрими, досвідченішими та впевненими.
– Чи можна взагалі говорити про існування в державі єдиної концепції податкової реформи з чітко визначеною метою і конкретними напрямами її досягнення, чи все обмежується «точковими» заходами?
– Справа не в концепціях, а в бажанні приймати рішення, що дадуть поштовх розвитку підприємництва та економіки в України. Наведу простий приклад. В минулому році спільно з Мінфіном я працювала над проектом антикорупційних податкових змін. Кількамісячна робота завершилася підготовкою якісного документа. З його допомогою можна було перекрити багато корупційних лазівок. Але документ в процесі проходження всіх етапів «підтримки» вихолостили. На виході ми отримали зовсім інший закон, не той, який можна було б назвати комплексним антикорупційним, як був проект.
– 24 травня Кабмін ухвалив Стратегію розвитку малого і середнього підприємництва до 2020 року, розроблену Мінекономрозвитку. Як Ви розцінюєте її вплив на економіку, соціальний стан громадян?
– Важко говорити про вплив, оскільки «стратегію» писали люди, далекі від реальної економіки. Швидше, заради звітності перед міжнародними організаціями. Я не чула, щоб хоч один підприємець або представник бізнесу підтримував цей документ.
Автори стратегії, фактично, пропонують ліквідувати спрощенку. Вони вважають що «спрощена система оподаткування перешкоджає зростанню малого і середнього бізнесу». Цього достатньо, щоб зрозуміти рівень документа. У ньому немає конкретних вимірних цілей, лише абстрактні «створити умови», «популяризувати підприємницьку культуру», «посилити конкурентоспроможність». Ігнорується питання створення прозорих і конкурентних умов ведення бізнесу – для авторів «стратегії» такої проблеми не існує.
У документі зазначено, що для розвитку мікро-, малого та середнього бізнесу внаслідок їх особливостей потрібно використовувати різні інструменти державної політики, але ці інструменти не пропонуються. У «стратегії» багато елементарних стилістичних та орфографічних помилок, вона готувалася в кабінетах.
Перед схваленням цього документа ми повідомляли, що члени об’єднання «Фортеця» готові надавати свої пропозиції і брати активну участь у розробці стратегії. Наші базові вимоги полягали у тому, що це має бути не бюрократична відписка, а справжній план дій. З операційним планом, переліком необхідних законів і підзаконних нормативних актів.
На жаль, чиновники зробили по-своєму і прийняли ще один документ для «галочки».
– Чому так важко в Україні подолати проблему нелегального працевлаштування? Це лише небажання роботодавців, як повсюдно стверджується, чи тут є провина й самих працівників та держави, як регулятора соціально-трудових відносин?
– Корінь проблеми у тому, що держава не спроможна створити гідні умови для роботи і найму працівників. Раніше підприємець заплатив єдиний податок – і все. А сьогодні малий бізнес, як і великий, повинен вести весь облік найманих працівників. Один найманий працівник – це величезний додатковий набір документів, необхідність оббивати пороги державних установ, а з 1 січня 2017 року ще й драконівські штрафи по 96-320 тисяч гривень.
Окрім того, підприємець та найманий працівник працюють в країні, де ледь не половина домогосподарств отримує субсидію, а отже зацікавлені в тому, щоб не легалізувати свої доходи.
Ще страшнішим є те, що вже не перший рік розмір пенсії у людей, які були офіційними підприємцями, і у тих, хто взагалі не працював, не просто однаковий, а іноді на користь безробітних.
Усі ці речі працюють в комплексі і їх неможливо вирішити тільки каральними методами, як сьогодні пропонує міністр соціальної політики. Ми повинні створювати достойні умови для людей, які працюють – і тих, які самі створюють робочі місця, і тих, які працюють за заробітну плату.
– Яким чином проаргументуєте причини поширення нелегального працевлаштування, в тому числі і в зв’язку з підвищенням мінімальної зарплати та станом доходів підприємництва?
– Ми заздалегідь попереджали про такі наслідки. Було очевидно, що внаслідок різкого підвищення мінімальної заробітної плати вдвічі зросте податкове навантаження на легальний малий і середній бізнес в Україні. Через це частина підприємців, особливо в селах і невеликих містах, де низька купівельна спроможність, припинять свою діяльність.
Цього можна було уникнути поетапним підвищенням мінімалки.
Також ми пропонували при збільшенні мінімальної заробітної плати перерозподілити сплату податків і внеску від роботодавця до найманого працівника, що дало б розуміння людям, які великі податки вони сплачують з одного боку, а з іншого зробило б українського роботодавця конкурентнішим на ринку.
Завдяки цьому вдалося б створювати умови для нових робочих місць, одночасно підвищити рівень доходів громадян і зберегти робочі місця.
– Як розцінюєте наслідки організаційної реструктуризації Державної фіскальної служби України, насамперед, в частині якості сервісного обслуговування платників податку?
– Сьогодні, якщо не говорити про ПДВ, частина великого бізнесу задоволена змінами обслуговування в ДФСУ. Але це, скоріше, виняток, що нагадує про незмінність існуючих роками правил фіскалів. Не сервіс, а вимоги залишаються у них в пріоритеті. Так, у 2015 році податкова міліція вела понад 1700 кримінальних проваджень щодо ухиляння від сплати податків. Одночасно повідомлення про підозру було вручено у 175 провадженнях, а до суду було передано лише 50. Тобто, податківці довели до суду менше ніж 3% кримінальних справ.
Насправді, кримінальні справи – інструмент шантажу і тиску на підприємства. Як і обшуки з автоматами («маски-шоу»), виїмка документів та матеріальних цінностей, котрі через деякий час «губляться» та багато іншого. Тому про сервісне обслуговування навіть не йдеться. В уявленні фіскалів, платники податків – джерело їх особистого збагачення, а не люди, які дають їм роботу.
Наслідком того, що ліквідована міліція продовжує працювати, а сервісна податкова вимагати є тільки збільшення недовіри платників податків, суспільства до фіскальної системи, до уряду.
– Які Ваші узагальнюючі висновки стосовно ведення реєстру та блокування реєстрації податкових накладних?
– Це неправомірні дії, і платники масово готують позови в суд. Після масового блокування реєстрації податкових накладних я звернулася до міністра фінансів Олександра Данилюка з вимогою припинити цю практику.
Після схвалення змін до Податкового кодексу наприкінці грудня минулого року, уряд і Мінфін зобов’язані були до 1 квітня прийняти всі необхідні підзаконні акти для запровадження системи автоматизованого моніторингу. Після цього, з 1 квітня по 1 липня, мав діяти перехідний період, протягом якого автоматизований моніторинг здійснювався без фактичного зупинення податкових накладних.
Однак, критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації, Мінфін затвердив лише 13 червня, а діяти вони почали з 20 червня. Відтак, «завдяки» чиновникам, перехідний період із трьох місяців скоротився до 10 днів.
– Окресліть, будь ласка, можливі виклики та ризики для держави та бізнесу від запровадження податку на виведений капітал. Зокрема для малого бізнесу та дрібного підприємництва?
– Я переконана, що ми, як країна, виграли б більше від запровадження механізму пришвидшеної амортизації основних засобів, ніж від введення податку на виведений капітал.
Як може виглядати прискорена амортизація? Наприклад, для 4-ої, 5-ої і 6-ої груп основних засобів (а це машини та об- ладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар і меблі) – 2 роки (за- раз 4-5 років). Для 3-ої, 7-ої, 8-ої та 16-ої груп основних засобів (будівлі та споруди, тварини, багаторічні насадження) – 4 роки (зараз 10-20 років).
Прискорена амортизація стимулювала б власників підприємств інвестувати у виробництво, а не виводити гроші з країни. Зазначу, що у Мінфіні, разом з авторами ідеї податку на виведений капітал та експертами, вже доопрацьовано нову редакцію змін до Податкового кодексу, яку більшість експертів вважають цікавою для великого бізнесу. Викликом для всіх нас є збереження єдиного податку незалежно від того, що буде з податком на прибуток. Бо прозоре, безкорупційне адміністрування, а отже незалежне від фіскалів, є виключно в спрощеній системі, як у фізичних, так і у юридичних осіб.
– Дякуємо, за цікаві коментарі та пропозиції!