З КИМ БУДУВАТИМЕМО УКРАЇНУ?

Населення у державі скорочується. Серед основних причин – міграція мешканців. За останні роки з країни виїхало від 650 тис. до 3 млн. осіб. Виїжджають кращі трудові резерви держави і постає запитання: «Хто буде працювати завтра?». Залишаються діти й пенсіонери.

Інформацію щодо ситуації із трудовою міграцією надіслав Голова Кіровоградського регіонального відділення Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України Михайло БАРНО.

З КИМ БУДУВАТИМЕМО УКРАЇНУ?

Кіровоградщина, як і уся Україна, переживає бум як зовнішньої, так і внутрішньої трудової міграції. Скорочення робочих місць і відсутність нових негативно впливає на соціальну ситуацію в регіоні. З січня 2017 року закрили свою діяльність більше 2 тис. суб’єктів малого та середнього бізнесу (це тільки у м. Кропивницькому). Внаслідок цього бюджет міста зменшується на 2 млн. грн. щомісячно. Процес згортання бізнесу триває! Така ситуація в економіці лише прискорює процес міграції населення з регіону. Як наслідок, за 2016 р. кількість громадян області тільки скоротилося на 9,6%, хоча не всі виїхали за кордон: 67,2% переїхали в інші регіони України (Одеса, Дніпропетровськ, Київ та інші). Але факт залишається фактом – регіон втрачає трудові ресурси.

Настрої українців

За дослідженнями компанії Research&Branding Group, і надалі все більше українців хочуть залишити країну. Зокрема, в грудні 2016 року 34% населення були готові назавжди покинути Україну, тоді, як 55% українців сказали, що взагалі не хотіли би кудись їхати.

Як пише видання «Сегодня», порівняно з лютим 2015 р. міграційні настрої збільшилися на 6%. Це помітно і по реакціях у соціальних мережах на записи про еміграцію.

Скільки громадян України залишили країну за 25 років оцінити неможливо, але за даними Євростату, в 2015 р. півмільйона українців отримали посвідку на проживання в ЄС – 75,2% з метою працевлаштування. У Росії, наприклад, перебуває 3 млн. українців. За даними відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи цю статистику можна сміливо множити на три.

Варто відзначити таку особливість – трудова міграція за межі України помолодшала. Молодь із вищою освітою і знанням іноземної мови стала частіше шукати собі професійне застосування за кордоном.

Як правило, це люди молодого і середнього віку, як мінімум, уже з певним досвідом роботи та професійними навичками. Не ті, хто тільки-но вийшов на ринок праці.

Останнє дослідження Research&Branding Group показало, що найбільш сильні емігрантські настрої – серед молоді: 55% українців до 30 років готові залишити країну, серед тридцятирічних – 47%, серед сорокарічних – 38% і серед п’ятдесятирічних – 28%.

У пошуках можливостей

Головними причинами можливої еміграції в грудні 2016 р. українці назвали пропозицію прибуткової роботи (28%) і збройний конфлікт на сході України (27%). Далі йдуть економічні проблеми в країні (19%) і сімейні обставини (18%). Замикають перелік згадуваних причин ймовірної еміграції відсутність умов для самореалізації (9%) і політична нестабільність (7%). Майже третина українців (29%) заявили, що жодні обставини не змусять їх назавжди залишити країну.

Варто відзначити: 60% трудових мігрантів хочуть повернутися в Україну. Але цей відсоток менший серед молоді до 30 років, відзначається в дослідженні Міжнародної організації з міграції. До того ж половина українців 18-30 років – потенційні трудові мігранти.

«Незабаром ми очікуємо омолодження української трудової міграції. Молодь шукає кращі можливості, вона більш активна і багато хто з них володіє іноземною мовою», – коментує прес-секретар представництва Міжнародної організації з міграції в Україні Варвара Жлуктенко.

Від заяв до справи

У той само час з України на постійне місце проживання за кордон виїхали не так багато людей, – відзначають у Міжнародній організації з міграції. Наприклад, у 2015 р. таких було приблизно 20 тис. осіб. Настрої не означають те, що хоча б десята частина докладе для цього зусилля.

За кордоном жодного разу не були більше половини співгромадян. За опитуванням Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова, в листопаді минулого року 55% опитаних заявили, що ніколи не виїжджали з України і лише 8,7% – їздять за кордон раз на рік і частіше.

Звичайно, це пов’язано із знанням насамперед англійської мови. Адже тільки 18% українців знають англійську на рівні вище середнього, йдеться в дослідженнях TNS. Для порівняння: 38% європейців вільно говорять англійською.

«Одна справа – настрій, інше – конкретні кроки. Важливо враховувати, скільки людей знають іноземну мову і скільки взагалі не виїжджали за кордон або за межі своєї області, – зазначає Жлуктенко. – Це теж відіграє роль. Ці дані не дозволяють говорити, що українці масово поїдуть на заробітки або емігрують. Ми в 2015 р. провели опитування: 8% українців, тобто 3 млн. чоловік, планували шукати роботу за кордоном у найближчому майбутньому. Але тільки 1% з них зробив для цього якісь кроки».

При цьому зупинити міграцію з країни неможливо, вважає експерт. Держави, які стикаються з міграцією, повинні думати, як зберегти зі своїми громадянами зв’язок і мотивувати їх інвестувати гроші в створення свого бізнесу на батьківщині.

Як тут не погодитися з президентом Української асоціації якості Петром Калитою, який сказав: «Українська влада не повинна «відпустити бізнес у вільне плавання» з 25-го поверху – річниці незалежності України». Але здається, що відпустили…

Омолодження міграції

Ситуація у молодіжному студентському середовищі ще гостріша. Проведене соціологічне дослідження серед студентів ВНЗ показало, що з кожних 10 студентів 7 після закінчення планують виїхати з регіону. А молодь, як відомо, – наше майбутнє. То як ми будуватимемо життя завтра? Який розвиток буде мати регіон, держава? Хто візьме на себе відповідальність? Незначні потуги небайдужих людей не знаходять підтримки. Досвід Львівського обленерго («Роботодавець» №1, 2017р.) та профтехосвіти Луцьк-Львів-Баварія треба ввести в систему освіти нашої держави.

Ми повинні і зобов’язані вийти з цієї ситуації, бо запитання: з ким ми і як будемо будувати державу завтра – не риторичне.