Регулювання для ТОВ і ТДВ: додаткові можливості чи обмеження?

Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачає значну кількість змін. Новації дозволять захистити бізнес від рейдерства, що дотепер залишається серйозною проблемою.

Вступ і вихід учасників

Щодо вступу нового учасника, який виявив бажання взяти участь у діяльності товариства шляхом унесення вкладу (збільшення статутного фонду), процедура зрозуміла та не змінюється. Необхідно провести загальні збори, на яких прийняти рішення про прийняття або відмову в прийнятті нового учасника.

Закон від 06.02.2018 №2275-VIII покликаний вирішити іншу серйозну проблему — вступу до товариства нового учасника.

Розглянемо типову ситуацію. Учасник здійснив відчуження своєї частки іншій особі з дотриманням вимог законодавства та статуту. Особа, яка придбала частку, звертається із заявою про необхідність скликання загальних зборів та приведення документів товариства і відомостей реєстру щодо учасників у відповідність до поточних змін права власності. Проте з боку товариства не відбувається жодних дій. Загальні збори тривалий час не скликаються з невідомих причин, а внести зміни до реєстру без протоколу неможливо. Змусити учасників зібратися та проголосувати також неможливо, бо законодавство не передбачало жодного механізму на цей випадок.

Судова практика не могла захистити нового власника, оскільки участь у загальних зборах є правом, а не обов’язком учасника.

Законодавець вирішив захистити права нового власника шляхом унесення змін до закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Тепер є можливість безпосереднього звернення до реєстратора особи, яка набула частку (частину частки) в статутному капіталі товариства, або особи, яка передала її, без проведення загальних зборів. Новий власник має додати до заяви акт приймання-передачі частки (частини частки) в статутному капіталі. Інших документів (зокрема рішення загальних зборів щодо прийняття нового учасника) для внесення змін до реєстру стосовно власників часток товариства не вимагається. Закон передбачає лише нотаріальне засвідчення справжності підписів на акті приймання-передачі.

Також слід звернути увагу на можлівисть вступу до товариства спадкоємців без згоди учасників. Для цього достатньо подати реєстратору відповідну заяву та документальне підтвердження щодо набуття права на спадщину (винятком є випадок, коли згідно зі статутом вимагається згода інших учасників на вступ до товариства).

Коли розмір частки має значення

Якщо раніше учасник, який володів значним розміром частки в статутному капіталі, виявляв бажання вийти з товариства, йому не потрібно було отримувати згоду інших партнерів по бізнесу. Траплялося, що права учасників, які володіють незначними частками, порушувалися, бо виводилася більша частина активів, зокрема приміщення, устаткування та інші засоби, без яких неможлива подальша діяльність. Відбувалося це за одноособовим рішенням мажоритарного власника, який, маючи можливість ухвалити на загальних зборах будь-яке рішення, голосував за виплату йому при виході частки активами товариства.

Отже, буде подолано такий негативний наслідок, як порушення прав учасників, частка яких менша за 50%. Такі зміни дозволяють уникнути негативних для товариства наслідків через виведення значної частини активів.

Інформація в статуті

Ще однією новацією є зменшення вимог до змісту установчих документів, а саме — статуту. Обсяг інформації, яка повинна міститися в статуті, значно скоротився. Обов’язково мають зазначатися такі відомості про товариство:

• повне та скорочене найменування;

• органи управління, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень;

• порядок вступу до товариства та виходу з нього.

За бажанням сторін можна відобразити й інші дані.

Інформацію щодо розміру статутного капіталу, розміру часток і складу учасників не обов’язково зазначати в статуті, оскільки вона буде міститися в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Більше того, якщо вказати в статуті інформацію, наприклад, щодо учасників, то вона цілком може стати неактуальною. Зокрема, у випадку, коли учасник здійснив відчуження частки та подав до державного реєстратора акт про її приймання-передачу, то відповідні зміни вносяться до реєстру. Натомість у статуті залишається застаріла інформація щодо складу учасників, оскільки саме товариство може й не знати про подану учасником заяву.

Наприклад, це стосується зазначення:

• інших строків, протягом яких треба внести вклад;

• інших строків, порядку, розміру та способу проведення розрахунків з учасником, що виходить із товариства.

У той же час певні приписи не можуть бути виконані учасниками інакше, ніж записано в законі. Зокрема, це отримання згоди для виходу учасника, частка якого становить понад 50%.

Такий підхід спрямований на диспозитивність, надання сторонам права вибору. Сторони зможуть самостійно застосувати інструменти захисту товариства від рейдерства, передбачивши в статуті відповідні положення, наприклад установити обов’язкове отримання нотаріальної згоди інших учасників на відчуження частки (частини частки).

Відкладене виключення

У ній ідеться про можливість виключення учасника в разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника — фізичної особи чи припинення учасника — юридичної особи, частка якого в статутному капіталі становить менше ніж 50%. Звісно, якщо спадкоємці протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини не звернулись із заявою про вступ до товариства.

Якщо частка такого учасника становить 50% і більше, товариство зможе приймати рішення, пов’язані з ліквідацією, без урахування відповідних голосів.

Тож положення закону мають позитивний характер. Вони спрямовані на розв’язання проблем, які тривалий час залишалися невирішеними, а також на захист учасників, що не завжди в змозі вплинути на порядок діяльності товариства.

За матеріалами zib.com.ua