Де взяти 60 мільярдів для малого бізнесу
Уряд вважає, що вітчизняна економіка здатна рости мінімум на 5% в рік. У розвинених країнах до 50% приросту ВВП забезпечують невеликі компанії, які активно підтримує держава. Однак нашим «малюкам» до таких досягнень, як і до тамтешнього рівня держпідтримки, дуже далеко.
«Підприємці вважають державну політику щодо розвитку малого бізнесу негативною або нейтральною. Керівники малого бізнесу мають занадто низькі управлінські компетенції, що не дозволяє підприємствам показувати високі результати. У той же час бізнес виявляє бажання розвиватися і створювати максимально якісні послуги і товари», – йдеться в одному з небагатьох досліджень малого бізнесу, проведеному USAID. Чому ж наші державні програми, спрямовані на підтримку малого бізнесу, працюють вхолосту.
Чому не працюють держпрограми
Згідно вже згаданого дослідження USAID повністю доступними і ефективними державні профільні програми вважають менше 3% опитаних представників малих підприємств виробничої сфери. Опитування проводилося серед підприємств Львова за результатами ІІІ кварталу минулого року. Але його результати цілком можуть бути екстрапольовані на весь вітчизняний малий бізнес.
Частково неефективність таких державних програм пояснюється тим, що їх розробники або мають досить невиразні уявлення про проблеми «малюків», або просто копіюють досвід розвинених країн, де програми пишуться під малий і середній бізнес. Що в наших реаліях робити некоректно, хоча б виходячи з рівня розвитку нашого дрібного підприємництва. У розвинених країнах дрібні компанії вносять солідний внесок у виробництво національного продукту і нарівні із середнім бізнесом активно експортують свою продукцію на зовнішні ринки. У нас же «малюки» насилу обзаводяться виробничими потужностями і на дотик освоюють місцевий ринок. Більш того, за кілька років падіння економіки малий і середній бізнес навіть стали конкурентами – в умовах стиснення ринку «малюків» просто почали видавлювати з бізнесу.
У суспільній свідомості малий бізнес стійко асоціюється з торгівлею і сферою послуг. Однак офіційна статистика малює іншу картину. Дійсно, майже 97% підприємств, що працюють в сфері оптової та роздрібної торгівлі, відносяться до малого бізнесу (кількість найманих працівників – до 50 осіб, річний дохід – до 10 млн євро). У той же час в промисловості цей показник перевищує 87%, в сільському господарстві – понад 94%. Правда, ККД цих підприємств поки незначний.
Наприклад, «малюки», що працюють в промисловості, забезпечують тільки трохи більше 7% виробленої продукції, частка «малюків» в торгівлі – трохи більше 19%. Не може змагатися малий бізнес із середнім і великим і за обсягами сплачених податків. У минулому році спрощенці (беремо цей показник, оскільки практично весь малий бізнес реєструється в якості платників єдиного податку) – фізичні та юридичні особи сплатили до бюджету близько 25,5 млрд грн. Надходження від податку на прибуток склали майже 67 млрд грн. Але цінність малого бізнесу полягає в іншому – він забезпечує роботою. У невеликих СПД зайнято близько 50% від загального числа працездатного населення. На середніх за розміром підприємствах працює близько 30% економічно активного населення країни.
Тому відповідь на питання, чи повинна держава підтримувати малий бізнес, очевидний. Причому для малого бізнесу повинні писатися окремі програми.
Звідки взяти «дешеві» гроші
Головна проблема будь-якого бізнесу, а маленького і поготів – гроші на розвиток, а в багатьох випадках і на сам запуск. Банківські кредити для дрібних компаній – недозволена розкіш. Незалежна асоціація банків України (НАБУ) констатує: у вітчизняній банківській системі частка кредитів підприємствам МСБ (малого та середнього бізнесу) в загальному портфелі кредитування – найнижча в Європі. Цей показник становить всього 9%. Для порівняння: в Чехії – 70%, в Польщі – 58%.
За даними опитування, проведеного НАБУ в I кварталі 2018 р 72% керівників малих підприємств в якості основної причини відмови від банківського кредитування називають високу процентну ставку. Зараз по кредитах для МСБ середня ефективна ставка (включає всі комісії і додаткові платежі, які доводиться платити підприємству крім відсотків по кредиту) становить близько 21%. Скажімо, в тій же Польщі ставка за кредитом для МСБ терміном на п’ять-вісім років складе всього 2%. У Британії діє схема забезпечення кредитів, по якій малі підприємства з доходом до 5,6 млн фунтів можуть отримати кредит 250 тис. Фунтів на термін до п’яти років під 2% річних. І щоб отримати кредит, необхідно лише надати бізнес-план і прогноз фінансових показників. Наші ж банки виставляють дуже високі вимоги до заставного майна. А у багатьох дрібних компаній і підприємств просто немає достатніх активів, які могли б стати забезпеченням під притягається позику.
Частково покривати витрати на обслуговування кредитів могло б держава. Скажімо, в Німеччині на підтримку малого бізнесу спрямовані понад 200 програм. Але вкладати значний бюджетний ресурс на підтримку «малюків», як це роблять розвинуті країни, Україна не може собі дозволити.
Отже, перший крок держави в допомоги бізнесу – забезпечення доступними кредитами. В умовах вкрай обмеженого фінансового ресурсу центрального бюджету України могла б запропонувати свій варіант підтримки малих підприємств із залученням коштів місцевих бюджетів. Зараз на депозитних рахунках місцевих бюджетів розмістили близько 60 млрд грн. Ці кошти можуть бути використані в якості поруки під кредити, що видаються невеликим компаніям. Оскільки в цьому випадку знижуються ризики неповернення, банки цілком могли б знизити ставки по таким кредитам і видавати позики на 1-2% нижче облікової ставки НБУ, яка зараз становить 17%. Тобто в цьому випадку «малюкам» цілком реально було б отримати кредит під 15% річних. Що, безумовно, набагато обтяжливою, ніж позики в розвинених країнах, але зате значно дешевше, ніж притягається зараз ресурс. Крім того, банки також могли б знизити вимоги до застав, що не менш важливо, ніж кредитна ставка.
Така система вигідна і місцевим громадам, які, наприклад, можуть самі вибирати види бізнесу або окремі проекти, під які готові будуть поручитися грошима. Це стимулює розвиток галузей, необхідних конкретному регіону. Більш того, така схема могла б оживити фондовий ринок. Вона працює в такий спосіб: банки формують пули однотипних кредитів малому бізнесу, під які випускають облігації. Під такі облігації, по-перше, в теорії може бути отримано рефінансування НБУ, по-друге, залучено додатковий фінансовий ресурс на фондовому ринку. Таким чином, банки отримують нові «дешеві» гроші, які знову-таки можуть бути використані для кредитування МБ.
Експорт під ключ
Другий крок – розширення експортних можливостей. Представники вітчизняного малого бізнесу хочуть освоювати зовнішні ринки, що вписується і в світові тенденції. Наприклад, понад 98% німецьких малих і середніх підприємств експортують свою продукцію за кордон. У США на 320 млн населення зареєстровано 10 млн малих підприємств. Вони експортують четверту частину товарів і послуг (правда, в США малими вважаються фірми, де працює до 500 осіб). У нас з іноземними контрагентами працюють одиниці.
Чому експорт важливий для наших малих підприємств? Згідно з дослідженням USAID «Тренди і настрою малого бізнесу у Львові за ІІІ квартал 2017 року» тільки трохи більше 20% малих підприємств виробничої сфери вказали на легкість залучення нових клієнтів. А згідно з дослідженням USAID «Щорічна оцінка ділового клімату в Україні діє до: 2016 г.» (Більш свіжих даних поки немає) 59% опитаних представників малих і середніх підприємств головною перешкодою для розвитку свого бізнесу назвали низький попит на продукцію і недолік замовлень.
У такій ситуації зовнішні ринки могли б заповнити бракуючий попит. Адже далеко не завжди продукція наших підприємств залишається недоступною для іноземних споживачів через низьку якість або відсутність усіх необхідних для розвинених ринків сертифікацій. Для наших малих підприємств складність полягає в самому пошуку зарубіжних партнерів. До того ж вони не завжди уявляють собі, як організувати експорт.
І в цьому могло б допомогти держава, наприклад, організувавши офіс надання послуг з налагодження експорту. Малий бізнес цікавить так званий «експорт під ключ» – від пошуку партнера до отримання необхідних документів для поставок в конкретну країну, і власне супровід такої поставки. Підприємства навіть готові оплачувати такі послуги за фактом першої поставки. До слова, в профільних бізнес-асоціаціях кажуть, що такий офіс не страждав би відсутністю клієнтів. При цьому працював би на самоокупності, не відволікаючи бюджетних коштів.
Державі потрібно зайнятися паперовою роботою
Третій крок – перегляд регуляторних актів. Альтернативна система оподаткування істотно полегшує для невеликих підприємств фіскальний тягар і бухгалтерський облік. Більшість керівників дрібних компаній визнають, що не відчувають проблем при спілкуванні з податковими інспекторами. Зате застаріла нормативку іноді здатна зарубати бізнес-починання ще на старті. Наприклад, в Україні все ще діють «совкові» стандарти відкриття та організації роботи кафе і ресторанів, які зараз дотримуватися безглуздо. Умовно кажучи, заклад громадського харчування не може гарантувати споживачеві якісний і безпечний сервіс, тільки лише забезпечивши необхідну за нормативом кількість сковорід на кухні або дотримання рецептури окремих страв. Зате такі нормативи – відмінний привід для штрафів.
Щоб позбутися від дурних вимог, потрібно переглянути всі профільні стандарти роботи для кожної галузі – праця для чиновників гігантський, але інакше проблеми не вирішити. Підключення нових підприємств до мереж (водо- і електропостачання) – окрема історія. Підприємці скаржаться, що процес цей досить хабаромісткий. І без втручання держави (мова йде про діючі порядках підключення) малому бізнесу теж не впоратися.
Як навчити «малюків» робити бізнес
Четвертий крок – забезпечення доступу до бізнес-навчання. Керівники малих підприємств готові вчитися – їм не вистачає знань про сучасні методи налагодження бізнес-процесів і просування свого товару. І отримати такі знання в Україні вже можна. Наприклад, діють 15 центрів підтримки бізнесу, організованих проектом «EU4Business: європейський поштовх для українського бізнесу» (фінансуються ЄС). У цих центрах представники малого та середнього бізнесу можуть отримати консультації галузевих фахівців, дізнатися про експортні можливості для свого підприємства і залучити фінансування.
Перешкодою до використання цього і подібних ресурсів є банальне незнання. Дослідження USAID львівських малих підприємств показало, що більше 70% респондентів не мають інформації про профільних програмах державної підтримки. Тому п’ятий крок – забезпечення доступу до профільної інформації. Вирішити цю проблему допомогло б створення за підтримки держави спеціального сайту, на якому була б зібрана вся корисна інформація – від календаря зарубіжних галузевих виставок і програм підтримки (з покроковою інструкцією до їх підключення) до переліку центрів навчання.
МЕРТ зараз завершує процес створення Офісу розвитку малого і середнього бізнесу, який буде працювати як консультативно-дорадчий орган при міністерстві. Цей офіс міг би взяти на себе координацію більшості запропонованих проектів.
За матеріалами www.minprom.ua