Смертельні ін’єкції для виробництва

Промисловість, заводи, виробництво, громадяни-наймані працівники – це прозоро працюючий сектор економіки, не «тінь». Саме вони, насамперед, наповнюють і повинні наповнювати бюджет і, можливо, навіть найголовніше – Пенсійний фонд. Кількість пенсіонерів постійно збільшується, натомість робочих місць і відрахувань стає менше, стверджує голова Об’єднання організацій роботодавців Хмельницької області Іван ДУНЕЦЬ.

В останній рік вітчизняні промисловці є свідками карколомних подій у світовій економіці. Насамперед, це нова промислова політика Сполучених Штатів Америки під керівництвом Президента Дональда Трампа. Ним продекларовано сміливі реформи зі зниження податків як для фізичних осіб, так і для юридичних, визначені напрямки повернення заводів, підприємств всіх галузей на територію США. Мета і податкової реформи, і повернення виробництва – це створення нових робочих місць, підтримка власної промисловості.

США почали торгівельну війну з європейськими партнерами, запровадивши збільшення мита на сталь та алюміній. Це слугує підвищенню конкурентоздатності американської сталі та алюмінію. А це знову збільшення виробництва і робочих місць в цій галузі.

Президент Америки Дональд Трамп наполегливо проводить політику, щоб доставляти в Європу американський скраплений газ. Знову ж, це підтримка власного виробника. США також висловились за введення додаткових бар’єрів на імпорт німецьких автомобілів, щоб покращити ринок збуту для американського виробництва. Держави Євросоюзу одразу ж відреагували зі своєї сторони кроками щодо захисту своїх ринків, виробництв та зайнятості.

Продовжує створювати додаткові умови сприяння ведення бізнесу Польща. Окрім успішно діючих спеціальних економічних зон з десятками тисяч нових робочих місць, в першу чергу для молоді, Польща вживає заходів для розвитку малого бізнесу.

Протекціоністську політику щодо власного промислового виробництва, модернізації створення робочих місць  реалізовує Туреччина. Окрім пільг для інвестицій, турецький уряд запровадив авангардне рішення з підтримки експортерів. Курс держави – заробляти валюту, не залежати лише від МВФ і подібних йому структур: підприємства, які виробляють більше 85 % продукції на експорт, звільняються від податків на прибуток та зарплату. Тож вивільнені кошти можуть спрямувати на модернізацію виробництва, ще більше зміцнювати свою конкурентоздатність, нарощувати експорт, отримувати валюту в казну держави, зменшувати безробіття.

Такі ін’єкції мають оздоровчий ефект для одужання і розвитку економіки, суспільства, є цілющим бальзамом для віри молоді в майбутнє.

Ми свідомо привели приклади європейського і світового рівня, бо Україна взяла курс на євроінтеграцію, співпрацю зі США, –  і такі приклади мають бути і нашим пріоритетом.

На жаль, коли наша держава знаходиться на узбіччі цих процесів, жодних дій Уряду чи Верховної Ради щодо сприяння конкурентоздатності діючих підприємств, їх розвитку, підтримки зайнятості практично не відчувається.

Що може держава? Фінансових можливостей фактично немає, валютних резервів, щоб підтримати розвиток і модернізацію, теж немає, знижувати податки – тема нереальна.

Але перше, що могла би зробити держава  – не підвищувати ціни на енергоносії, бо це є базис для формування ціни на продукцію всього ланцюга виробництва. Натомість маємо: в поточному році вартість електроенергії для промисловості лише з 1 січня по 30 квітня збільшилась на 17,58 %. У цьому році це вже втретє – наразі кіловат електроенергії коштує 2,83 грн. З 1 червня порівняно з травнем ціна на природний газ для виробничих потреб зросла на 8,48 %.

Виходить, що міністерські чиновники, які обраховують фінанси реального сектору економіки, – чи то Мінекономрозвитку, чи то Мінфіну, – не усвідомлюють, чи не хочуть усвідомлювати, що такими ін’єкціями фактично запущена ланцюгова реакція збільшення собівартості вітчизняної продукції у всіх напрямках: металу та іншої сировини, комплектуючих виробів, – перерахувати все неможливо. Це відбувається.

Але ж вони повинні розуміти, що ціни на будь-яку готову продукцію в промисловості неможливо підняти пропорційно зростанню ціни на енергоносії. Є ринкові ціни на продукцію, вони жорсткі в Європі, і практично в Україні ціну нереально піднімати.

Тож чи вигідна державі така політика, яка фактично пригнічує промисловість, не дає можливості підняти працівникам зарплату, інвестувати кошти в сучасне обладнання, технології? Яка ж тут політика? Адже збільшені витрати на енергоносії мають чимось компенсуватись. З високих кабінетів ми чуємо заклики підняти зарплату працюючим. За рахунок чого?

Більшість підприємств (до 70-75 %) – фізично зношені заводи, їм потрібно нове обладнання, модернізація. Від цього залежить і вища продуктивність праці, і вища зарплата. Це саме той шлях, коли можна розмовляти про 800–1000 доларів США зарплати на одного працюючого. Ми повинні робити все, щоб підтримати промисловість, адже там зосереджені кадри спеціалістів, робітників. Україна повинна залишатись індустріальною державою.

Навіщо підвищувати ціну на базові складові виробництва – електроенергію, газ, запускати ланцюгову реакцію розвалу промисловості? Адже зростання цін на продукцію залежить від зростання ціни на енергоносії. Яскравий приклад: з цієї ж причини вартість металопрокату зросла з лютого 2016 року по травень 2018 року практично удвічі, бо там до 50 % собівартості займають енергоносії.

Металопрокат – це хліб індустрії. Уявіть собі машинобудівні заводи, які з цього металопрокату виробляють готові вироби. Як їм бути? Адже кінцева ціна їх продукції практично не може бути збільшена, тому що вона не буде конкурентоздатною. Знову ж, а як підняти зарплату?

Про що в такому разі думає молодь, їхні батьки? На кого вчитись, де працювати, як стати успішними, заможними? Тому бачимо масовий від’їзд молодих людей працездатного віку за кордон. У нас залишаються переважно працівники віком 50–60 і більше років. То куди ж ми рухаємось? Де рішення Уряду, Верховної Ради щодо цього? Нам не потрібні ін’єкції, які душать промисловість. Додайте до цього відсутність фінансів для модернізації, а звідси і побачимо висновок, що чекає промисловість.

Коментарі

kazmetal l.com