Президент скасував понад 160 указів, але це лише початок дерегуляції
Наприкінці минулого тижня Володимир Зеленський скасував 161 указ попередніх президентів в рамках політики дерегуляції і створення сприятливих умов для ведення бізнесу в Україні.
Прес-секретар глави держави Юлія Мендель прокоментувала це у «Фейсбуці» наступним чином:
«Дерегуляція і створення сприятливих умов для ведення бізнесу є одним з пріоритетів команди Президента. Сьогодні він скасував низку вимог, які заважали бізнесу працювати. Це 161 указ.
Із ключового. Відсьогодні скасовано штраф у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми за порушення касової дисципліни.
І друге. Скасовано мінімальний розмір оплати послуг нотаріусів. Тепер нотаріусам можна буде платити менше 1% від вартості нерухомості. Ринок нотаріальних послуг є дуже конкурентним, а наявність такого «бонусу» його викривляла та призводила до виникнення “сірого” ринку, коли якась частина платежу повертається клієнтові “під столом”. Вартість оформлення операцій з нерухомістю тепер знизиться!»
Як повідомляв «Інтерфакс-Україна», ранні скасовані укази носять економічний характер. Переважна більшість виданf в роки президентства Кучми і Януковича. Скасовуються лише вісім указів, виданих Кравчуком в 1991-1994 році і один – Ющенко в 2005 році.
Потрібен був певний час, щоб осмислити те, які наслідки мають рішення президента України. Так, президент Спілки орендарів і підприємців України і шеф-редактор журналу «Роботодавець» Віктор Хмільовський вважає, що загалом глава держави вдався до принципово вірних кроків з дерегуляції підприємницької діяльності.
Вкрай важливо, на його думку, що він не демонструє прагнення стовідсоткового популізму в цій царині, натомість реагує на вимоги нагальних проблем фіскальної і регуляторної політик.
Назарі, зачищаються регуляторні недоречності ще І половини 1990-х, які були зумовлені вимогами посилення фінансово-податкової дисципліни у той складний час розграбування України. Але можна висловити переконання, що дерегуляція посилюватиметься й надалі.
На думку заслуженого економіста України, на часі відміна оподаткування самозайнятих фізичних осіб, що дозволить економити на адмініструванні податків й покращить психологічний клімат. Звичайно, це має відбуватися з одночасним посиленням контролю держави за сплатою податків та обов’язкових платежів.
Наступне важливе завдання – розширення права юридичних осіб працювати на єдиному податку. Дійсно, зараз вважається за щастя для держави і за честь для великих платників податків, якщо у них середній розмір оподаткування сягає 5%. З іншої сторони, при мінімальному адмініструванні, за будь-яких обставин юридичні особи платники єдиного податку сплачують від валового доходу з обороту в цілому до 10% (враховуючи ПДФО, комунальні платежі). Але треба ж комусь їх знищити. Кому? Насамперед транснаціональному і великому капіталу для того, щоб використовувати платників єдиного податку для мінімізації власних податкових зобов’язань.
Нагадав Віктор Хмільовський й про те, як деякі політики і лідери бізнес середовища «протягували» в парламенті зниження єдиного соціального внеску. У результаті створився дефіцит Пенсійного фонду і природньо, що це треба було компенсувати. Що стосується користі для підприємництва, то ФОПи економили мізер, зате великі преференції отримали банки, потужний капітал, іноземні компанії, спільні підприємства, транснаціональні компанії. І ось уже в порядку компенсації цих втрат для ПФУ у 2017 році запровадили збільшення вдвічі мінімальної заробітної плати. Хто від цього потерпів? Простий люд, якого викинули, примусили стати трудовим мігрантом, вважає президент СОПУ і пропонує наступне:
– Звичайно, це не конституційно і не цивілізовано примусити великий бізнес компенсувати завдані раніше країні збитки. Але 20 червня президент продемонстрував варіанти. Володимир Зеленський сам оголосив про те, що певні бізнесові структури уже виявили бажання фінансувати публічні соціальні потреби держави. І я вважаю, що потрібно запрошувати до співпраці і дослуховуватися лише до тих роботодавців, власників бізнесу, які, можливо не будучи навіть олігархами, виявлять готовність інвестувати в свою країну. Бо, будьмо відверті, у них затрати на зарплатню у собівартості товарів і послуг мізерні, а не як у цивілізованому світі до 60-65%. Це буде справедливо. Якщо ж раптом крупний бізнес не піде назустріч президенту, то бачимо як варіант – законодавчо повернути попередній розмір ЄСВ для таких бізнесів. Нехай навіть за 6 місяців, як того вимагає дотримання Бюджетного кодексу України щодо запровадження податкових і регуляторно-фінансових змін.