Шлях на ринок ЄС лежить через … досвід польського та українського бізнесу

Польщу ставлять у приклад Україні у більшості процесів реформування. Втім далеко не завжди рецепти успіху можуть застосовуватися без специфічної національної приправи.

Свого часу Польща теж мала знаходити своє місце на великому ринку ЄС. При цьому конкурентів було більш, ніж достатньо. Взяти хоча б сусідню Німеччину.

Наразі товари польської марки Аміка можна побачити чи не на кожній кухні європейця.

Аmika SA – найбільший польський виробник побутової техніки. Наразі компанія нараховує 25 тисяч працівників, має 2 тисячі найменувань продукції, 50 ринків збуту та 500 мільйонів євро доходу минулоріч. Портфель Аmika включає в себе міжнародні брендиGram, Hansa, CDA.

Наразі 70% доходу приносить саме зовнішній ринок. Продукція Аміки номер один на ринку Польщі, України та навіть Німеччини. Зокрема мова йде про духові шафи. Саме на них ми і робимо ставку, – зазначає Кшиштов Рудковський, проект-менеджер компанії Аміка.

2016_10_24_es_pol_che_amika_01.jpg

Поект-менеджер компанії Аміка Кшиштов Рудковський

Шлях до успіху у компанії був доволі тернистим і часом доводилося балансувати на межі банкрутства. Втім, теперішнє процвітання – результат успішної інтеграції на прилавки Європи.

Стратегія, як зазначив Кшиштов Рудковський, досить проста:

  • Схожа психологія споживача: географічна та етнічна близькість з іншими країнами Європи дозволяє краще вивчати та розуміти потреби клієнта;
  • Чітка орієнтація на ринок Європи: знайшли свою нішу і чітко закріпилися в ній;
  • Гра торговими марками: своїм довіряють більше, тому у Німеччині Аmika = Hansa, Скандинавія: Аmika = Gram, CDA – британський бренд.
  • Постійне удосконалення «фішки» фірми – духові шафи, та розширення асортименту – розробка цілої лінійки кухонного обладнання.

* * *

Український бізнес, зокрема на Чернігівщині, досить довго орієнтувався на потреби ринку Росії. Тому мало хто готував собі «запасні аеродроми» у Європі. Втім час таки змусив над цим замислитися.

Цікаво, що насправді ринок ЄС є навіть ближчим від звичного російського. А залежність від РФ створювали століттями штучно і зумисно.

Про українські підходи до експорту розповів керівник ТОВ «Просвітньо-виробничо-комерційна фірма «Сяйво» Микола Шкурко.

Довідково: Товариство з обмеженою відповідальністю Просвітницька виробничо-комерційна фірма «СЯЙВО» вже понад 20 років постачає високоякісну сировину для виробництва продуктів харчування, а також для підприємств птахівництва і тваринництва, таку як льон, гірчиця, коріандр, люпин, інші олійні та бобові культури.

Компанія отримала сертифікат згідно зі стандартом ISO 9001:2008, що свідчить про ефективність функціонування системи менеджменту якості.

Основні країни- виробники олійного льону це Канада, США, Казахстан. При цьому частка Канади – близько 40 %. На ринку Європи – цю нішу майже заповнюють Росія та Казахстан, де нема мита й існують інші привілеї. Є така думка, що Канаді навряд чи вдасться потіснити назад Росію з Казахстаном з ринку льону в ЄС. А спільно з Україною — цілком реально. Перенісши до нас агротехнології, організацію фермерства, об’єднаного в профільну асоціацію, заохотивши започатковувати фермерство, наприклад, на Чернігівщині, де густота населення найнижча, а кліматичні умови найкращі, можна досягти в льонарстві потрібного ефекту, щоб конкурувати з льоновиробниками Росії та Казахстану, – каже Микола Шкурко.

2016_10_24_es_pol_che_skkur_01.jpg

Директор ТОВ «Сяйво» Микола Шкурко

Наразі для України головний напрямок експорту льону – Південно- Східна Азія. На другому місці – Близький Схід і тільки потім ЄС.

«Сяйво» поки заробляє завдяки внутрішньому ринку, однак експорт орієнтує саме на Європу.

Експорт насіння льону з України на європейський ринок є вигідніший, оскільки за даними митної статистики, 2015 року ціна однієї тонни сягала 485 євро, тоді як на азійському – 370, за рахунок якісних параметрів. Український льон є і географічно вигідним для Європи, – зазначає керівник ніжинського підприємства.

Однак, на думку підприємця, в Україні є чимало перепон на шляху до ринку ЄС, створених саме державою:

На жаль, в Угоді про Асоціацію України з ЄС передбачає поступове зменшення ставки вивізного мита на льон з 10 до 0%, починаючи з цього року протягом десяти (!) наступних. Отже, покращення ситуації в льонарстві має бути через 5-10 років.

Окрім того, за високої собівартості льоновиробники отримують невчасне відшкодування ПДВ.

На відміну від польських колег-бізнесменів, сіверські підприємці робитимуть ставку саме на походження продукту.

Хоч і маємо конкурентів, та товар позиціонуватиметься виключно як український. Хоч поки і не надто відомі, але показні якістю, – зазначає Микола Шкурко.

Звичайно, важко порівнювати підприємства, що є різними і за ступенем розвиту, і за спектром продукції. Та примітно те, що кожен з них у певний період свого становлення, опиняючись перед вибором – пливти за течією чи турувати нові шляхи – таки обирає нове, невідоме, але перспективне.

Тож не така страшна Європа, як її мають східні сусіди.

Джерело: cntime.cn.ua

Коментарі
kazmetal l.com