Соціальна відповідальність бізнесу в Україні, що пішло не так?

Мало просто виробляти продукт, важливо вміти працювати відповідально. У світі вже давно це розуміють, в Україні тільки почали до цього приходити. Хто такий відповідальний роботодавець? За що і перед ким він відповідає? Як досягти рівня, на якому роботодавця назвуть соціально-відповідальним?…

Ринкові відносини в Україні встановлені вже давно, здавалося б. Все ж 25 років незалежності, за ці роки вже мали б сформуватись досвід та стійке уявлення про роботу бізнесу. Так чому ж наш ринок усюди в світі вважають далеким від цивілізованого, не кажучи вже про соціальну відповідальність?..

Народжений в політичному хаосі, на піку ейфорії від отриманої незалежності, ринок одразу потрапив до «вмілих» рук. Досвід роботи, розуміння системи, конкурентоспроможності, причино-наслідкових зв’язків були лиш у малої частини населення – таких собі тіньовиків, напівлегальних, часто кримінальних осіб і груп. Вони мали реальні гроші, вміли працювати з валютою. От і мали ми «шалені» 90-ті… Тож цей період можна сміливо викреслювати з курсу «навчання цивілізованим відносинам». Лише в кінці 90-х почало впроваджуватись поняття клієнтоорієнтованість.

Основи цивілізованого бізнесу прийшли з «золотими» 2000-ми. Шалений, небачений до того наплив міжнародних компаній, банків, корпорацій, стрімко підвищував стандарти роботи вітчизняного бізнесу. Проте, підхід іноземних компаній до роботи зіграв з Україною злий жарт. Нам зробили ведмежу послугу, навчивши працювати з грошима, і не показавши, як ними розпоряджатися. Нам не дали основних знань. Нас навчили будувати карткові будиночки на піску – бізнес, що жив на кредитах. Проте, ніхто і не повинен був нас вчити будувати стійкі фундаменти. Економіка – прерогатива держави.

Міжнародна криза пустила по вітру всі ілюзії про український бізнес, економіку і наші можливості. І лиш тоді, нарешті, почався процес будівництва фундаменту бізнесу. Коли весь світ випереджає Україну на пів віку, важко говорити однією мовою. Проте у нас вже є готові інструкції, не треба вигадувати колесо, варто лиш доробити, підлаштувавши під наші реалії.

Роботодавець в Україні лиш стає на ноги, вчиться самостійно створювати будинок-бізнес своє мрії. Держава все продовжую поставляти неякісний бетон, у вигляді корумпованих структур, вкрай заплутаних законів, що часто суперечать одне-одному, податків, що весь час «переглядаються» не в сторону сприяння роботі. Тож, розвиваючись всупереч, а не завдяки, сьогодні бізнес в Україні стає роботодавцем відповідальним, чесним, насамперед щодо своїх працівників і клієнтів. Бути чесним з державою поки що важко, вона не йде на діалог…

У сфері СВБ в Україні найбільш активно і ефективно працюють міжнародні компанії, їх представництва, франчайзери. Вони переносять в український бізнес сучасні світові принципи, практики і стандарти. Проте вітчизняні підприємства теж удосконалюють свою роботу, переходячи на новий рівень, що базується на засадах концепції відповідального управління.

Проте, лише на ентузіазмі український роботодавець не стане соціально-відповідальним. Для цього потрібна активна співпраця між бізнесом та державою. Влада має підтримувати і стимулювати соціально-відповідальну поведінку, як це робиться в багатьох країнах Європи.

Рівні СВБ

Соціальну відповідальність можна розділити на 3-х рівні: нижній, середній, високий. Нижній рівень:

  • Своєчасна виплата заробітної плати працівникам;
  • Дотримання норм безпеки на виробництві;
  • Дотримання прав працівників;
  • Оплачувана відпустка, лікарняні;
  • Дотримання екологічних норм виробництва, захист навколишнього середовища та ін..

Власне, просте дотримання правил організації виробничого процесу вже вказує на добросовісність роботодавця, його відповідальність.

Середній рівень, до вищеперерахованого додається:

  • Медична страховка для працівників;
  • Оплата понаднормових годин;
  • Організація корпоративних свят, привітань;
  • Толерантне ставлення до особистого життя працівників, їх віросповідання та ін.;
  • Надання працівникам можливості рости і розвиватися в компанії, організація курсів підвищення кваліфікації, тренінгів.

фото123-620x293

Визначення СВБ в ISO26000: «соціальна відповідальність (social responsibility) – це відповідальність організації за вплив її рішення та діяльності на суспільство і навколишнє середовище через прозору та етичну поведінку, яка узгоджується зі стійким розвитком і  процвітанням  суспільства;  враховує  очікування  всіх  зацікавлених  сторін,  відповідає  законодавству  певної  країни,  узгоджується  з міжнародними нормами поведінки та впроваджена в усій організації»


Тарасенко Олеся, виконавчий директор Благодійного фонду «Об’єднання світових культур» (UWCF), помічник-консультант Народного депутата України Голови Комітету промислової політики та підприємництва. 

UN4B1499 

Коментарі

kazmetal l.com