ЯК ВПЛИНЕ НОВИЙ КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА НА БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩЕ

Про особливості врегулювання процедури розгляду податкових та інших спорів в законопроекті, поданому Президентом України до Верховної Ради «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №6232 від 23.03.2017 розповіла віце-президент Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів, суддя Вищого адміністративного суду України Наталія БЛАЖІВСЬКА

Наталія БЛАЖІВСЬКА: від якості норм нового КАСУ залежить інвестиційна привабливість  України

Проект нового Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) містить чимало новел, які за умови його прийняття позитивно вплинуть на підприємництво. Деякі норми, можливо, потребують певного доопрацювання, але загалом положення законопроекту добре структуровані. Перш за все, новації мають на меті економію процесуального часу. По-друге, це уніфікація судової практики. І по-третє, це допомога суддям в розгляді спорів, що породжені новим податковим законодавством.

Спрощене позовне провадження

Передбачається спрощене судове провадження для справ незначної складності, що є надзвичайно важливим для представників бізнесу. Під справами незначної складності розуміємо ті, в яких характер спору, предмет доказування та склад учасників тощо, не вимагають проведення підготовчого провадження та судового засідання. Серед іншого це справи, де оскаржується рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму. Це і типові справи, про які буде сказано окремо. Крім того, сам суддя може визначити справу такою, що має незначну складність.

По суті, спір виграється ще до по- чатку судового розгляду, адже суд оцінює, в першу чергу, подані стороною документи. Окрім позовної заяви та заперечень, які подає інша сторона (в даному разі – суб’єкт владних повноважень), кодекс вводить новий термін – заяви по суті справи. Крім позовної заяви та відзиву на неї, вводиться поняття відповіді на відзив, після якої можна подавати заперечення. Таким чином, спір має чітке документальне оформлення: позивач подає позовну заяву і відповідь на відзив, а суб’єкт владних повноважень – відзив на позовну заяву і заперечення.

Це абсолютно новий інструмент, який має спонукати бізнес до дотримання принципу податкової обачності від початку, коли ви укладаєте той чи інший правочин. Доказова база має формуватися дуже ретельно. Суддя перед початком судового розгляду вже буде бачити повну картину, тому й можна умовно сказати, що спір виграється ще до початку розгляду справи по суті.

При цьому варто звернути увагу: подання заяви по суті справи є правом учасників справи, але неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позовну заяву без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Це абсолютна новела!

Отже, цей кодекс накладає додаткові обов’язки на суб’єкта владних повноважень. Це дуже важливо для розгляду податкових спорів, бо це, як правило, справи складні. Вони можуть мати предметом незначну суму, але судді добре знають – складність податкової справи характеризується не розміром суми грошового стягнення, а природою виникнення спору.

Якщо справа визнана суддею такою, що може розглядатися у спрощеному позовному провадженні, це покладає додаткові завдання як на суб’єкта господарювання, так і на суб’єкта владних повноважень під час підготовки позовної заяви і відповіді на позовну заяву.

Розширення повноважень суду

Наступний дуже важливий інструмент – це те, що кодекс розширює повноваження суду. Раніше точилися дискусії, чи можливе врегулювання спору поза судом, якщо спір вже є в суді. За чинним КАСУ суддя першої інстанції запитує, чи визнає відповідач позов, чи нема підстав для примирення. Але фактично такий інструмент не працював, висловлювалися сумніви, чи можливе примирення з фіскальною службою.

Зараз проект у ст. 184 пропонує врегулювання спору за участі судді за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Експертне середовище покладає на цей новий інструмент великі сподівання.

Якщо проаналізувати практику врегулювання спорів за участі судді в різних країнах, то вона не є однаковою.

Скажімо, в Канаді врегульовувати спір не може той самий суддя, до якого потрапила справа. У нас на теперішньому етапі, коли судова система перевантажена справами, можна погодитися з розробниками проекту в тому, що це може бути той самий суддя, який вже вивчив цю справу і готував її до підготовчого засідання.

Електронний суд

Також можуть проводитися спільні наради, в тому числі – в режимі відеоконференції. Це важливо не лише в аспекті примирення. Весь процес може бути в електронному форматі, що зручно для власників бізнесу – їм не обов’язково відриватися від справ, аби бути фізично присутніми в суді. Не лише проект КАСУ, а й інші процесуальні кодекси передбачають формат електронного суду, і ця новація настільки сучасна, що українським суддям вже заздрять закордонні колеги.

Цей новітній електронний суд працюватиме таким чином, що кожна позовна заява і всі докази будуть скануватися, і в будь-який момент будуть доступні для ознайомлення. Це надзвичайно полегшує життя бізнесу і керівникам підрозділів суб’єктів владних повноважень – кожна справа перебуватиме на їхньому контролі. Для адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, арбітражних повірених вводиться обов’язкова реєстрація в системі електронного суду.

Зміни в обов’язку доказування

Але це не всі новели: за статтею 77 обов’язок доказування теж змінено. Автори законопроекту пропонують норму, за якою суб’єкт владних повноважень в адміністративних спорах не може посилатися на докази, які не було покладено в основу оскаржуваного рішення, за одним винятком: якщо він доведе, що вжив усіх можливих заходів для отримання цих доказів до прийняття оскаржуваного рішення, але не зміг їх отримати з незалежних від нього причин.

Варто також зупинитися на статті 71 чинного КАСУ: в експертному середовищі довго точилися дискусії, на кого покладено обов’язок доказування. Побутує хибна думка, ніби, згідно з частиною 2 цієї статті, доводити обставини має суб’єкт владних повноважень. Між тим, частина 1 цієї ж статті говорить: кожна зі сторін має довести ті обставини, на які посилається як на підставу вимог та заперечень. Стаття 77 в новій редакції кодексу недвозначно каже: докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази чи збирати докази з власної ініціативи, але наведене вище твердження є визначальним.

Взагалі, законотворці до питання доказової бази підійшли дуже ретельно. Звернімо увагу також на статтю 79 проекту – порядок подання доказів теж змінено. Тепер чітко вказано: докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються (крім випадків, якщо особа, що їх подає, обґрунтує неможливість їх подання у встановлений строк). Це дуже важливо, бо дотепер строки, встановлені судом, постійно порушувалися, це не дисциплінувало належним чином учасників процесу, він затягувався, бо якась зі сторін постійно – випадково чи навмисно не вкладалася у відведений час…

Експерт в галузі права

Проблеми трансфертного ціноутворення розвинені країни вже подолали, а для нас вони нагальні. Законотворці це врахували і вводять поняття «висновок експерта в галузі права» (статті 112-113 проекту КАСУ). Суд зможе послатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, але має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань. До цього правові питання можливо було включити лише у висновки  бухгалтерської експертизи.

Висновки експерта в галузі права не матимуть сили доказу, як результати експертизи, але учасники справи отримують право подавати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону чи аналогії права і змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Це сприятиме більш ефективному вирішенню спорів, адже наше законодавство стає дедалі більше гармонізоване із законодавством Європейського Союзу.

Поняття зразкової справи

Також дуже суттєвою новелою є запровадження механізму типових справ. Вводиться термін «зразкова справа» – це типова справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення. У яких випадках це може застосовуватися?

Трапляється багато однотипних справ, які в суддівському середовищі називають «п’ятдесят на п’ятдесят» – тобто, має місце різнорідна судова практика, коли одна частина судів застосовує законодавство в різнобій з іншою частиною. Мовляв, хай дійде до Верховного Суду – там розберуться… Але така ситуація не могла тривати вічно, і законодавці звернули на це увагу.

Прототипом став інструмент, вперше застосований Європейським судом з прав людини у справі польського громадянина проти Польщі. Пізніше ЄСПЛ вніс зміни в свій регламент, та назвав цей інструмент пілотним рішенням. Страсбурзький суд першим відчув позитивний ефект від цієї ідеї, в інших країнах, які послуговуються новими процесуальними кодексами теж застосовується даний механізм. Різниця лише в тому, яка кількість подібних справ вважається типовою і який суд це вирішує.

У нас пропонується така норма: якщо у провадженні суду першої інстанції перебуває понад десять типових справ, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них як судом першої інстанції. В інших справах провадження буде зупинено. Щоправда, таке рішення може бути оскаржено до Великої палати. На думку суддів, це може затягнути винесення зразкового рішення, тож бажано зменшити в цьому випадку можливість оскаржень.

Суди першої інстанції, після винесення рішення Верховним судом  у зразковій справі, в інших типових справах будуть застосовувати це рішення.

Таке рішення по зразковій справі може бути оскаржено лише в апеляційному порядку. Касаційне ж оскарження можливе лише в двох випадках: якщо суд першої або апеляційної інстанції при розгляді типової справи не визнав її типовою, і його рішення відрізняється від прийнятого раніше рішення Верховного суду, або якщо справа, в якій судом першої чи апеляційної інстанції ухвалено рішення на підставі правової позиції, викладеної у рішенні Верховного суду у зразковій справі, не відповідає ознакам типової справи.

А наостанок варто повернутися до принципу належної обачності. Цей принцип був сформований Європейським судом справедливості, потім застосований Європейським судом з прав людини. Йдеться про те, що юридичний захист особі надається лише тоді, якщо вона не знала і не могла знати про порушення з боку свого контрагента. На підставі цього принципу Страсбурзький суд вже виніс кілька рішень про відмову у прийнятті звернень до розгляду через те, що позивачі не виявили належної обачності. Належна обачність – єдиний спосіб вести бізнес ефективно.