Чи потрібно Україні ставати аграрною наддержавою?

У лютому 2016 року тодішній посол США в Україні Дж.Пайетт сказав – «Україна вже є одним з найбільших виробників сільськогосподарських товарів, але вона повинна стати аграрною наддержавою», пригадує Голова Наглядової ради Національного банку України Богдан ДАНИЛИШИН.

Прочитавши тоді цей вислів Пайетта, я відразу згадав про так званий «план Моргентау». Г. Моргентау, міністр фінансів США, спочатку був фермером-любителем і сусідом Ф.Рузвельта (в ті часи, коли той ще не був президентом). І другом Дж. Уоррена, фахівця з економіки сільського господарства Корнельського університету. А став міністром фінансів Моргентау завдяки тому, що підібраний Рузвельтом на цю посаду У. Вудін майже відразу після призначення був змушений піти у відставку через проблеми зі здоров’ям. Тому поспіхом і призначили Моргентау. До речі, перед цим призначенням він був головою Сільськогосподарської консультаційної комісії, яку заснував Рузвельт, будучи губернатором штату Нью-Йорк – там Моргентау і сподобався Рузвельту. Моргентау, якщо і був фінансистом, то з ухилом в сільське господарство. Що ідеологічно і зумовило розроблений ним план щодо Німеччини – перетворення її в сільськогосподарську державу.

Коли стало ясно, що союзники виграють Другу світову війну, постало питання: що робити з Німеччиною, яка за попередні 30 років розв’язала дві світові війни. Моргентау склав в 1944 році план, що дозволяв убезпечити світ від войовничої нації. Він запропонував повністю знищити промисловість Німеччини і перетворити її в сільськогосподарську країну. Передбачалося вивезти промислове обладнання і залити водою або цементом всі шахти. Союзники схвалили цю програму на нараді в Канаді наприкінці 1943 року, і вона почала діяти після капітуляції Німеччини в травні 1945 року. Хід думок союзників був такий – деіндустріалізація Німеччини представлялася їм як гарантія нейтралізації німецького мілітаризму, який став причиною двох світових воєн ХХ століття. Однак, в 1946 році стало зрозуміло, що план Моргентау створює в Німеччині серйозні соціально-економічні проблеми. Реалізація плану супроводжувалася зростанням безробіття і зубожінням населення. Знищення промисловості призвело до зниження продуктивності в сільському господарстві. В економіці запрацювали механізми спадної віддачі. Колишній президент США Г. Гувер провів розслідування і зробив висновок – «існує хибна думка, що нову Німеччину можна перетворити в сільську країну. Це неможливо зробити, не знищивши або не вивізши з неї 25 мільйонів жителів». Після чого план Моргентау був оперативно замінений на план Маршалла, результатом реалізації якого стала нинішня Німеччина – світовий лідер промислового розвитку і промислового експорту.

Нам же пропонують стати аграрної наддержавою. Може в нинішніх умовах це дійсно перспективно для України? Після різкого падіння на рубежі 2015-2016 років на світовому ринку спостерігається певне зростання цін на ряд видів сільгосппродукції. Але разом з ростом цін, підвищується їх волатильність і амплітуда коливань, що робить ринок менш передбачуваним.

Ключові структурні чинники, що викликали підвищення цін на продукти харчування – довгострокове збільшення попиту на них з боку швидко економічно зростаючих країн, що розвиваються, особливо таких, як Китай і Індія, де крім загального збільшення населення, істотно розширився середній клас, кількісні і якісні потреби якого сильно зросли. На додаток до збільшення попиту на продовольство з боку країн, що розвиваються, кліматичні зміни і прагнення до заощадження енергоносіїв спонукали уряди вдатися до більш масштабного використання етанолу і біодизельного палива (які майже цілком виробляються з харчових продуктів) і корми для худоби (кукурудзи, цукрового очерету, пальмової та соєвої олії).

Здавалося б, Україна має хороші перспективи, якщо зробить основний упор на розвиток сільського господарства, як нам це радять. Однак, жодній країні не вдалося розбагатіти без розвиненого промислового сектора і сектора послуг – я маю на увазі не періодичні економічні сплески, що тривають 5-7 років, а стабільне економічне зростання протягом багатьох десятиліть. Країни, що розвиваються ніколи не увійдуть до клубу розвинених, роблячи виключно ставку на експорт в багаті країни продовольчих товарів.

Наведу порівняльні показники експорту з України (за даними Держстату) сільськогосподарської і промислової продукції, починаючи з 2016 року (цей рік, коли наша країна вийшла з економічної кризи).

В 2016 році Україна експортувала продукції на суму 36.36 млрд дол. США, в тому числі – експорт сільгосппродукції – 15.26 млрд дол. США, її питома вага становила 42%, експорт промислової продукції – 4.9 млрд дол. США – 13.5%. В 2017 аналогічно – 43.27 млрд дол. США – с/г – 17.79 млрд дол. США і 41%, промисловість – 5.8 млрд дол. США та 13.4%; за 11 місяців 2018 року – 43.25 млрд дол. США: с/г – 16.81 млрд дол. США чи 39%; промислова продукція – 5.8 млрд дол. США чи 13.4%.

Звичайно, і сільгосппродукція може бути товаром з високою часткою доданої вартості. Але, на жаль, питома вага експорту готової сільгосппродукції в загальному обсязі її експорту у нас хоч і стабільна, але досить скромна:

• 2016 рік – 16%.
• 2017 рік – 16,3%.
• 2018 рік (11 місяців) – 16,1%.

Деструктивні зміни йдуть більше десяти років: якщо взяти докризовий 2007 рік і порівняти з нинішньою ситуацією, то питома вага сільського господарства в економіці України збільшилася більш ніж вдвічі, а частка обробної промисловості знизилася в 1,5 рази.

Україна поки відстає від розвинених і багатьох країн, що розвиваються за рівнем продуктивності праці в сільському господарстві внаслідок деіндустріалізації аграрного виробництва, невисокої врожайності сільгоспкультур, надлишкової зайнятості, нераціональної організації виробництва. Невисокий рівень продуктивності обумовлюють зношені виробничі фонди, використання не найсучасніших технологій, недостатньо розвинена інфраструктура. Ці фактори знижують не тільки продуктивність, але і якість сільгосппродукції. Умови господарювання в аграрному секторі нашої країни нерідко носять екстенсивний характер.

Чи означає це, що розвиток сільськогосподарської галузі – малоперспективний шлях? Не все так однозначно. Третя частина світових чорноземів, вигідне географічне розташування, сприятливі кліматичні особливості – хіба можна не використовувати ці чинники? Але важливо визначитися – для чого використовувати.

Потенціал експортно-сировинного розвитку економіки України вичерпаний – це аксіома, незалежно від того, чи йде мова про продаж на зовнішніх ринках ячменя або чавуну. Адже по суті, як була у нас економіка, орієнтована на експорт сировини, так і залишилася – просто металургія втратила лідируючі позиції, передавши їх сільському господарству. Але ціни на сировинні товари і продукцію з низькою часткою доданої вартості найчастіше падають в періоди уповільнення темпів зростання світової економіки, про що нас і попереджають і МВФ, і ВБ, і багато видних міжнародні економісти. Та й в довгострокові тренди цін на сировинні товари не дають надії на їх зростання – наприклад, низхідна тенденція в динаміці цін на сільгоспкультури і продовольство спостерігалася протягом усього ХX століття..

Але ми маємо можливість отримати стратегічну користь з ситуації, що склалася – ґрунтуючись на стабільному світовому попиті на продовольство, створюючи умови для раціонального спрямування ресурсів в перспективні галузі промисловості, Україна може побудувати нову промисловість, що відповідає викликам третьої й четвертої промислових революцій. Тому тактичний акцент на сільськогосподарському секторі, особливо якщо кон’юнктура буде сприятливою, можна і потрібно використовувати з метою розвитку в економіці України індустріального і постіндустріального секторів. Це – реальний шлях здійснення модернізаційного ривка українською економікою.

А ще одним завданням має стати побудова в Україні сучасного сільського господарства, заснованого на інноваційних технологіях в агросекторі, на бізнес-додатках нової індустріальної та інформаційної епохи. Саме так українське сільгоспвиробництво буде рухатися в бік високої продуктивності. І підштовхувати розвиток сучасної української промисловості шляхом попиту на її високотехнологічну продукцію.