Чи займеться новий Уряд промисловим виробництвом?

Шановні читачі, ця стаття надійшла на адресу нашого шеф-редактора Віктора Хмільовського 6 травня 2020 року.

Чи займеться уряд промисловим виробництвом? – запитує Голова Союзу промисловців і підприємців Об’єднання організацій роботодавців Хмельницької областіІван ДУНЕЦЬ.

 Скажімо так, редакція залишає за собою право на власне розуміння того, чи повинен уряд безпосереднього займатися організацією промисловості, чи опосередковано, створюючи мотиваційно сприятливі регуляторні умови для бізнесу…

Проте кожен має право на власну думку, тому далі пропонуємо вам допис так, як він надійшов.

За роки незалежності в Україні змінився 21 уряд. На відміну від всіх високорозвинутих країн, наших сусідів, де практично десятиліттями створена система управління, єдина для кожної країни суспільна політика, збалансовані гілки влади, всі знають за що хто відповідає, Україна отримавши самостійність, безумовно, всього цього не могла мати. Але, на жаль, за 28 років незалежності мало що змінилось в питаннях економічної політики, пріоритеті власного виробництва, невідпрацьовані і неприйняті пакети необхідних законів, постійно живемо в умовах нестабільної митної політики, в останні роки загострилась нестабільність в правоохоронних структурах. До того додались проблеми, які виникли на Донбасі, загинули і постраждали люди. Значні кошти змушені направляти на підтримку військових.

Останні шість років постійно в тіні нашої держави знаходиться вітчизняне виробництво. Реально мало що робив в цьому напрямі Уряд Гройсмана, півроку держава втратила за керівництва Уряду Гончарука. Але ж країна мала приклади іншої роботи. На наш погляд, правильно і результативно працював Уряд під керівництвом Прем’єр-міністра Валерія Пустовойтенка (1997-1999). Почали розвиватись галузі, постійні поїздки по областях, виїзди на місця. Підприємства сільгоспмашинобудування, АПК, підприємства по виготовленню транспортних засобів, електровозів, тепловозів, залізничних вагонів, кораблебудування, енергетика, будівництво нових шахт, все інше – все це було в полі зору Прем’єра Валерія Пустовойтенка. Зростав його авторитет серед людей, повага від керівників підприємств. Але довго працювати не дали – почав діяти „зовнішній вплив”. Мені довелось бути присутнім на першому засіданні з керівниками підприємств, яке проводив новопризначений Прем’єр-міністр Віктор Ющенко. З подивом для присутніх пролунали його тези: „Шановні директори! Мені Ваші трактори, верстати не потрібні, мені потрібний бізнес.” Фактично, з того моменту виробництво в державі і покотилось вниз. У травні 2001 року призначили Прем’єр-міністром Анатолія Кінаха – людину з великим досвідом, грамотного менеджера найвищого державного рівня. Пропрацював лише рік, знову змінилась політика.

Маємо ще й такий приклад з історії урядів. В Уряді Гройсмана тривалий час (2015-2019) заступником міністра з економіки працював Максим Нефьодов, однією з функцій якого було питання промисловості. Але вдумайтесь в його бачення, про що висловився 1 вересня 2018 року на урочистих зборах, присвячених Дню підприємця народний депутат Леонід Козаченко. Слова Максима Нефьодова: „Теперішні заводи це брухт!”. Замість планів розвитку, модернізації вітчизняних підприємств, підтримки діючих і створення нових робочих місць, відповідальний в державі по промисловості, дає оцінку – брухт. Зараз Максим Нефьодов отримав підвищення, очолює Державну митну службу. Але з досвіду нашої співпраці з підприємствами Франції, Німеччини, навіть США, ми знаємо, що там є заводи аналогічні нашим. Але там на вузьких місцях, базових техпроцесах встановлене і працює сучасне і надсучасне обладнання. Тому чи не подумати в державі, як нашим підприємствам хоч на 20 % оновити обладнання і ми б за конкурентноздатністю не відрізнялись би від аналогічних підприємств в західних державах! Щодо останнього Уряду Гончарука, то на наш погляд, крім шкоди через свою бездіяльність, відсутність конкретних дій, заходів з підтримки реальних секторів економіки, в першу чергу, вітчизняного виробництва Мінфін, Нацбанк під керівництвом Олексія Гончарука не знайшли нічого іншого, як надрукувати облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) на суму 300 млрд. грн. під 18 % річних. Гроші від ОВДП, з урахуванням найважчого, можливо, за всі роки стану держави, бо ж економіка різко впала, були витрачені на те, щоб закрити діри по забезпеченню соціальних виплат, можливо щось пішло на оплату боргів. Але всі мають знати, що такими діями закладена міна під фінанси держави. Бо гроші розійшлися швидко, але ми маємо їх віддати, плюс 18 % річних власникам цінних паперів. А поповнити казну фінансами, щоб повернути гроші за цінні папери з відсотками, швидко реально практично ніякому новому прем’єр-міністру неможливо. Бо вітчизняне виробництво стагнує, до цього додались проблеми світової пандемії. Всі економіки країни мають з цього приводу труднощі. А ми взагалі не готові, навіть осмислити те, що відбувається. Карантин не дасть можливості державі отримати податки, в першу чергу, єдиного соціального внеску (ЄСВ), з якого формуються виплати Пенсійного фонду. А де ж брати гроші? Чи хтось про це думає? Знову надрукувати? Отже, по великому рахунку, маємо біду в державі. Новий прем’єр і новий уряд мають зрозуміти, що тільки підйом вітчизняного виробництва, реальні гроші зароблені трудовими колективами, їх працівниками можуть змінити стан економіки країни.

Тільки промисловість, відповідні дії уряду з модернізації підприємств, чесна політика з імпортозаміщення, реальні кроки з підтримки виробників-експортерів, рішення уряду і парламенту щодо залучення інвестицій (потрібні закони, де будуть визначені пільги, як в інших державах). Тільки така політика зможе вивести країну з нинішнього стану. Принциповим було б і звернення керівництва держави до МВФ, фінансових структур Заходу, перед якими Україна має борги з тим, щоб відстрочити їх повернення до кращих часів. Адже всі ці організації, по великому рахунку із Заходу, на них може вплинути керівництво Євросоюзу та США. Україна стала найбіднішою країною Європи з найменшим ВВП на душу населення – 2900 дол., в тому числі завдяки рекомендаціям наших західних партнерів. А сьогодні, можливо, наступив час нас підтримати.

Але знову змушені повернутись до діяльності нового уряду. Безумовно, виникають знову питання, чому міністрами, віце-прем’єрами не призначені люди, які мають відповідні компетенції і практичні результати в роботі? Чому знову в Уряді немає віце-прем’єра з промисловості? І тут знову виникає питання і до Президента, і до Прем’єр-міністра. Яке їх бачення? Чи потрібна в такому разі промисловість Україні? Може і народних депутатів треба запитати? Якщо Верховна Рада за розвиток вітчизняного виробництва, то чому не приймаються закони в цьому напрямку? З ким мають спілкуватись, вести переговорні справи крупні інвестори? Під чиїм керівництвом повинні розроблятись програми відродження галузей української промисловості, імпортозаміщення, спільних виробництв, спільних підприємств, покращення умов виробничого експорту і багато чого іншого? Всім відомо, що будь-яка справа, не кажучи вже про посади міністрів, інших вищих керівників у державі, і на місцях залежить від того хто призначений і відповідає за той чи інший напрямок. Французи, з якими ми тривалий час співпрацювали, стверджують, що компетентний керівник той, який володіє знаннями, умінням використати ці знання, має особистий досвід роботи. Якщо один з цих трьох параметрів відсутній – будь-який спеціаліст, тим більше керівник державної галузі, не є компетентним.

В одній з найкращих країн світу – Японії на відповідальну посаду, не кажучи вже про посаду міністра, працівник може бути призначений тільки тоді, коли він при базовій профільній освіті пройшов всі щаблі службової драбини. Там не буває міністрів в 35-40 років. З того, яка зараз є Японія можна зробити висновок, що її кадрова політика є зразковою. Чому в нас все відбувається навпаки? Хто і що нам радить?

Може в уряді посада віце-прем’єр міністра з євроінтеграції колись буде затребувана. Але на теперішній час в нашому уряді була би більш важлива і корисна посада віце-прем’єра з промисловості.

Ми не раз на підставі спільного аналізу і рішень Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП), наших постійних комунікацій з західними виробниками, заводами, постійного навчання кращому досвіду за кордоном, аналізу світових тенденцій, специфіки стану і розвитку наших підприємств, направляли Уряду відповідні пропозиції. Фактично на сьогоднішній день вони не змінились.

В зв’язку з вищевикладеним пропонуємо першочергові заходи і способи для вирішення проблем, які накопились в державі:

Модернізація вітчизняних підприємств. Це дасть змогу підняти конкурентноздатність вітчизняних підприємств, покращити їх економіку, збільшити обсяги виробництва і відповідно нові робочі місця. Це все зробити:

         – Надавши підприємствам право 30 % від прибутку направляти на закупку нового обладнання і технологій.

– Машинобудування – локомотив промисловості. Теперішній наш рівень – в основному третій технологічний уклад. Світ, наші конкуренти, підприємства інших сучасних держав використовують вже четвертий – п’ятий технологічні уклади. Катастрофічний розрив. Пропонуємо прийняти рішення з емісії 75-100 млрд. грн. для точкового фінансування, модернізації машинобудівних підприємств. Кошти для закупівлі верстатів та технологій, інфляцію, чим постійно нас лякають, не викличуть. Приклад. На 300 млрд. грн. продали ОВДП, – нічого в державі не змінилось. 

Звільнити підприємства–товаровиробники від сплати ПДВ при розмитненні обладнання, яке ввозиться для власних виробничих потреб і призначене для технічного переоснащення і впровадження сучасних технологій.

Створити умови залученню інвестицій зовнішніх і внутрішніх інвесторів. Це дасть можливість створення нових підприємств, технологій, нових робочих місць і зарплати сучасного рівня, що призупинить відток і навпаки повернення наших заробітчан. Основою інвестицій мають бути пільги на прибуток, плату за землю, інші. Механізми з приводу реалізації використання відповідних пільг існують, вони визначені в кожній державі. Прикладом в цій роботі можуть слугувати Китай, Польща, Туреччина, де завдяки інвестиціям фактично створена нова сучасна економіка. Вкрай потрібні рішення Уряду і закони Верховної Ради, включаючи захист прав інвесторів. Конкретика, реальні результати – пріоритет для керівників всіх рангів.

Прийняти заходи з підвищення конкурентноздатності підприємств-експортерів для закупки сучасного обладнання і технологій на цих підприємствах. Для експортерів розробити систему пільг з оподаткування. Приклад Туреччини. Підприємства звільняються від податку на прибуток та податку на зарплату працівників у випадку експорту не менше 85 % продукції. Пріоритет – заробити валюту для держави.

Відмінити для вітчизняних промислових товаровиробників сплату ПДВ при розмитненні сировини, матеріалів та комплектуючих для власних виробничих потреб, що належать до переліку товарів „критичного імпорту”. Постановою Кабінету Міністрів затвердити перелік товарів, що належать до „критичного імпорту”.

Відповідною постановою ввести мораторій на підвищення цін на енергоносії – на електроенергію та природний газ мінімум на 3 роки. Енергоносії збільшують собівартість готової продукції на підприємствах, так як збільшуються ціни на матеріали, комплектуючі. Продукція заводів стає не конкурентноздатною по ціні. На підвищення зарплати працюючим грошей теж не залишається.

Розробити державну Програму імпортозаміщення (на теперішній час на закупку імпортних товарів, обладнання, іншого витрачається біля 600 млрд. грн.). Поставити задачу: зменшити імпорт за 3 роки на 100 млрд. грн. Вітчизняні підприємства спроможні в значній мірі замінити імпорт на власні вироби, забезпечити роботу співвітчизникам, а не витрачати кошти на закордонних виробників. Цей захід дасть змогу збільшити обсяги вітчизняної продукції та кількість робочих місць.

Розглянути і затвердити напрямки державної політики зі створення спільних підприємств і спільних виробництв з високорозвинутими підприємствами Західної Європи та інших країн світу. Це дасть можливість на нашу територію залучити високотехнологічні виробництва, де поступово будуть використовуватись вітчизняні вузли, комплектуючі, сировина та інше. Для роботи на ці підприємства будуть запрошені, в основному, наша молодь, наші працівники. На цих підприємствах буде забезпечений високий рівень зарплати.

Розглянути, прийняти рішення щодо запровадження високих технологій глибокої переробки сільгосппродукції, що дасть можливість створити нові високотехнічні виробництва і нові робочі місця з відповідною зарплатою, підняти в десятки разів ефективність використання земельних ресурсів. Такі підходи до сільгоспвиробництва в теперішній час активно реалізуються в розвинених країнах світу.

Пропонуємо прийняти державну Програму призупинення від’їзду, повернення на Батьківщину заробітчан. Настав час не ховати голови від проблеми виїзду за кордон мільйонів українців. Виїхали молоді, найкращі. На підприємствах нікому працювати.

Голова Союзу промисловців і підприємців, Об’єднання організацій роботодавців Хмельницької області Іван ДУНЕЦЬ

17.04.2020 р.

Направлено Прем’єр-міністру України, керівнику Офісу Президента України, Міністру розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Голові Верховної Ради, Голові Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, народним депутатам України від Хмельницької області, Голові Хмельницької ОДА, Голові Хмельницької обласної ради, міським головам Хмельницької області, Президенту УСПП, Голові Ради ФРУ.