Не зруйнувати медицину (коли система охорони здоров’я виходить на перший план)!

Share Button

Шановні читачі, пропонуємо черговий допис Голови Об’єднання організацій роботодавців, Союзу промисловців і підприємців Хмельницької області, людини з великим досвідом виробничника Івана ДУНЦЯ.

Звернутися до цієї теми автора, як читаємо у супроводжувальному листі, змусила не лишень пандемія коронавірусу, але й бажання захистити права працівників медицини, вирішити проблеми забезпечення сучасним обладнанням, апаратурою, підняття платні медикам Хмельниччини, а загалом – усієї України.

Підтримуючи шляхетну мету, редакція, хоча й не погоджується зі всіма наведеними аргументами, виносить статтю на загал. Звертаємо увагу, що точка зору редакції не завжди співпадає з точкою зору дописувача, а за достовірність наведених фактів відповідальність несе автор.

Автор статті Іван Дунець

У світі вирує вірус COVID-19 і, судячи за прогнозами спеціалістів, закінчення цієї біди поки що не видно. Ліків, вакцини, що реально повинні зупинити хворобу, немає. Якщо зважити на кількість смертей, практично в усіх країнах світу, то для населення нашої планети кількість загиблих, можна сказати – це війна проти людства. Тривожить поки що не до кінця вивчені ускладнення після одужання, майбутнього стану здоров’я легенів тих, хто переніс коронавірус. Станом на 15 травня кількість загиблих 302,4 тис. і це далеко не кінець.

На підставі різних оцінок, не офіційних, але ряд експертів припускають, що COVID-19 має штучне походження, можливо випадкове, якийсь витік, необережність, але через це економіка світу втратила і втрачає сотні мільярдів доларів, десятки мільйонів робочих місць і головне – життя сотень тисяч людей. Але нинішня біда, пандемія, цей прецедент показав, що біологічна зброя, про яку раніше писала фантастика – реальна. А так як в світі є немало кардинально налаштованих терористичних угрупувань, інших маніяків, то те, що відбувається, – наявність в державах світу сотень лабораторій, які займаються, експериментують і винаходять віруси – несе величезну загрозу для майбутнього людства.

Один з неприємних висновків – практично всі держави світу борються з коронавірусом один на один. Відпали взаємні зобов’язання країн Євросоюзу. Маємо факти, що навіть літак, який був завантажений в Китаї медичними масками для Франції, був перекуплений в аеропорту для США.

Ми були свідками жахливих подій в Італії, Іспанії, навіть в Нью-Йорку, коли померлих виносили і складали на тротуарах. Але спеціалісти – епідеміологи висловлюють, що ця епідемія – це квіточки, в лабораторіях світу розробляються набагато страшніші штами вірусів. Вже зараз всі розвинені країни світу працюють над планами щодо підготовки своїх міст, населення для боротьби з майбутніми епідеміями.

Україна не є винятком щодо цієї проблеми, має бути розвернута відповідна робота. Але ми пропонуємо, що ініціативу на себе має взяти місцева влада, проаналізувати можливий песимістичний сценарій і відповідно розробити план з будівництва чи модернізації якихось закладів під вимоги інфекційної лікарні, закупку найсучаснішого обладнання та іншого. Вважаємо, що з Києва чекати якісь рішення – це тупик. Бачимо, як там змінюються і урядовці, і чиновники МОЗу, на відміну від міст, де населенням обраний мер, з відповідними повноваженнями – на тривалий час.

Дозвольте привернути увагу до трьох напрямків, як ми вважаємо, першочергової роботи.

В нашій державі проводиться, списана з-за кордону, медична реформа. Викликає великий сумнів чи це правильно, з інших багатющих країн світу, перенести модель їх медичного обслуговування населення в Україну і чи все треба так робити, як відбувається зараз? Але процес реформування в нашій країні «запущений». Фактично закінчився перший етап.

Не всі однозначно сприймають його результати. Але є плюс цієї частини реформи – медичні працівники, які підпали під перший етап реформи отримують значно вищу заробітну плату.

Але маємо і таке. Керманичі медицини розділили медиків, фактично одних і тих же спеціалістів, – на два табори. По великому рахунку, за одну і ту ж роботу частина медпрацівників отримує в 2,5-3 рази більшу оплату, ніж інша частина, яка чекає другого етапу реформи.

Нам втлумачують термін «гроші ходять за людьми». Не зовсім зрозуміло, що це таке. Адже фінансування медицини, в тому числі заробітної плати медперсоналу, здійснюються з одного й того ж державного кошика. Це гроші зароблені суспільством. Хто має право, навіть під виглядом реформи, не дати людям гроші? Як, наприклад, медична сестра відділення стаціонару, яка отримує 3500-3800 грн. на місяць, протягом чергування робить десятки ін’єкцій, маніпуляцій хворим, має зрозуміти, що десь «гроші ходять за людьми», але не за тими, кого вона лікує?

Вищі чиновники в Києві дореформувались до того, що зараз невідомо, хто і як має заплатити зарплату працівникам медичних закладів. Щодо професійних підсумків першого етапу медреформи, то тут, безумовно, потрібний аналіз на підставі статистичних даних… Одна колонка – квітень 2019 року, друга колонка – квітень 2020 року. І відповідно порівняти результати. Новий міністр охорони здоров’я висловився, що незабаром почне реалізовуватися другий етап медичної реформи в країні.

Ми розуміємо, що є Закон, інше, але можливо реалії, світова епідемія повинні внести значні корективи в нашу медичну реформу? Щоб не наламати стільки, що відновлювати буде значно важче.

Теперішня пандемія зобов’язує проаналізувати, які моделі управління медициною найбільш ефективно себе показують. Чи може бути все перетворено в лікарняні заклади, складовими яких є бізнес? Чому пандемію легше проходять країни, де існує система державної вертикалі, державного фінансування власної медицини? Теперішні ідеологи медичної справи в Україні, ми вважаємо, мають перечитати все, що пов’язано з ідеологією розвитку медицини академіка Семашко, що працювала успішно в колишньому СРСР і багатьох інших.

Ще раз розглянути, що в основі реформ, реорганізації медицини в Україні? Можливо перетворення лікарняних закладів в підприємства з начальниками і директорами, з елементами бізнесових структур абсолютно неправильні для медицини.

Теперішній досвід боротьби з пандемією не самої багатої країни – Куби та Китаю з його 1,4 млрд. населенням, – країн, в яких існує централізована система охорони здоров’я, державне фінансове забезпечення – боротьба з коронавірусом показала набагато кращі результати, ніж в інших країнах, де тривалий час існує некерована модель організації медичних закладів. Де, як наприклад в США, – не маєш страховки, – помирай на вулиці! 30 % населення США не мають страховок, значить немає грошей. Значить лікувати ніхто не зобов’язаний. Прекрасні, до цього часу, країни: Італія, Іспанія, які мають надсучасні медичні заклади в питаннях організації, керованості не змогли забезпечити необхідний рівень медичної допомоги. В той же час у В’єтнамі з його 96 млн. населення все своєчасно зроблено, ніхто не помер! І це визнають країни світу.

То можливо і нашим теперішнім керівникам МОЗу потрібно ще раз переглянути майбутню ефективність медичної реформи і повернутись до того досвіду, який був набутий в СРСР протягом десятків років. Безумовно, там є мінуси, але взяти позитив. На підтвердження ефективності системи Семашко достатньо згадати, що середня тривалість життя за 1926-1972 збільшилась на 26 років. І це, незважаючи на колективізацію, репресії, війни та інше. І зараз, особливо на майбутнє, це актуально, тільки централізована державна медицина могла ефективно впоратися з масовими епідеміями, які вирували в голодній, зраненій і розкраденій державі.

Щодо приватної медицини, то безумовно держава повинна створити їй умови для розвитку, хворі повинні мати право вибору і також це буде здоровою конкуренцією, а від того у виграші буде населення.

На днях мав розмову з одним з авторитетних керівників регіональної медицини. Отримав кваліфіковані відповіді щодо медичної реформи. Запитав про другий етап. Але закінчилась розмова тим, що ніби на папері все правильно, але немає грошей, немає фінансового забезпечення реформи. Я зі своєї сторони, не міг не відповісти, що їх ніколи і не буди при тому відношенні влади до вітчизняної медицини, тотальній корупції, крадіжках з державної казни.

Можливо пандемія і тривога за майбутнє налякають? Але на сьогодні від Верховної Ради, Уряду не чути, немає думок щодо першочергового фінансування вітчизняної медицини і її розвитку. А відтак, поки що казати, що гроші з’являться, немає підстав. На фінансових можливостях зупинимося наприкінці матеріалу.

Друге, одне з найважливіших питань, з теперішнього досвіду, це сучасна, з урахуванням масштабів нинішньої біди, медична база. Однозначно вважаю, що в кожному місті має бути проаналізований стан наявної медичної бази, мається на увазі і приміщення, і укомплектованість сучасним обладнанням.

Ми, влада різних рівнів, зобов’язані спрогнозувати недалеке майбутнє і підготуватись до нових, значно складніших епідемій. Якщо розрахунки покажуть, що потрібно будувати нові сучасні лікарні, потрібно прийняти рішення відкинути всі інші напрямки витрат коштів, а створювати необхідну лікарняну базу, щоб при необхідності рятувати життя людей.

Пам’ятаємо маленьке італійське місто Бергамо (122 тис. населення) і тисячі важкохворих. Так ось там з 1 по 24 березня померло 446 жителів, що в 4,5 рази більше, ніж в середньому за останні 5 років. В майбутньому від такого ніхто не застрахований.

Також потрібно розраховувати, що обладнання повинно забезпечувати великий спектр діагностики лікування, тому що зараз вірус вдарив по легенях, а в майбутньому – це може бути кишково-шлунковий тракт, мізки, печінка чи ще щось. Маємо теперішній досвід Росії, де за один-два місяці було споруджено 16 нових сучасно обладнаних лікарень, плануються ще десятки.

Ясно, що це лікарні для майбутніх епідемій, бо на сьогоднішню вони мало вплинуть. Ми ще раз акцентуємо, що в модернізації діючих чи організації нових лікарень головними мають бути місцеві органи влади. Чекати на Київ не потрібно.

До нас засилають спеціалістів, навіть керівників, яких по великому рахунку, не цікавить здоров’я і життя народу України. Яскравим прикладом була колишній міністр охорони здоров’я Уляна Супрун з Детройта. Тому сподіватися на себе, на актив міст, на власні ресурси, планувати, зосереджувати ресурси потрібно на місцях. Впевнені, що значні кошти для спорудження, покращення медичної бази могли б надати бізнесові структури, які функціонують на території нашого регіону, реально проявити себе обрані нами народні депутати. Але головне «закрутити» справу! Бо за цим здоров’я і життя людей – від дітей до старшого віку. Бо не знаємо, яка буде епідемія.

І третє першочергове питання. Це кадри і заробітна плата. В теперішній час найболючішою темою в нашій медицині є надзвичайно низький рівень оплати праці. Це є, на жаль, яскравим підтвердженням, як держава ставиться до вітчизняної медицини. В державі має діяти аксіома – заробітна плата медиків повинна бути адекватною тому, як збільшується оплата працюючих в суспільстві. Як на тепер, вона повинна бути в 3-5 раз більше існуючої. Бо іншим держструктурам її підвищували, а медикам практично ні. На відповідь «у державі немає грошей», можемо запитати: чому для всіх державних структур гроші є, а для елітних висококваліфікованих непростих спеціалістів, які опікуються лікуванням, фактично тривалістю життя населення – грошей немає? Маємо бити тривогу!

І щодо кадрів. Так, необхідно внести корективи до підготовки і навчання необхідної кількості медиків – від медсестер до лікарів. Але якщо оплата, матеріальний стан медичних працівників не покращиться, то наша медицини в найближчі роки втратить і сьогоднішнє, і майбутнє. Випускники медучилищ, інститутів виїдуть з України, а ті, кому натепер 50 і більше років рано чи пізно підуть на відпочинок. Змушений черговий раз сказати простими словами: «не буде кому укол дати».

Наші люди, працездатні, кваліфіковані, наприклад, зварювальники їдуть до Польщі за місячною зарплатою 1000 доларів. А що? Хірург, наприклад, має меншу освіту, кваліфікацію чи відповідальність? Тому, ми вважаємо, що дійсно зарплату рядовому хірургу потрібно встановити на рівні 1500 доларів США на місяць і вище, і відповідно спеціалістам вищої кваліфікації вона має підвищуватись і може бути і 2000, 3000 доларів США, і це буде фактором поваги суспільства до праці медиків, їх великій ролі в забезпеченні здоров’я і життя людей. Тоді краща молодь кинеться до вузів, щоб вивчитись на лікаря, не думати про закордон, а жити і працювати в Україні.

І наприкінці, щодо фінансового забезпечення системи охорони здоровя, в тому числі і реформи. Головне в цій проблемі – визнати безповоротність того, що без грошей нічого не буде, іншого шляху немає. Від Президента, Уряду, Верховної Ради має бути чесне державницьке усвідомлення, що забезпечення системи охорони здоровя і в світі, і в Україні виходить на перший план. Відкинути все, що навіть вважалось дуже важливим, але забезпечити коштами закупку сучасного обладнання, реконструкцію чи будівництво нових лікарень, надати достойну зарплату медикам.

А ТЕПЕР ЧИ Є ГРОШІ В ДЕРЖАВІ, ЧИ НІ? МИ СТВЕРДЖУЄМО, ЩО Є! Якщо цією проблемою знову ж таки по-державницьки, відповідально, кваліфіковано займатись. В країні в останні роки дуже зручно списувати невирішені проблеми на те, що немає коштів. Дуже прикро, що такий же відчай щодо терміну «немає грошей» пронизує всі життєво важливі для держави структури, яким постійно не забезпечують необхідне фінансування. Так де ж резерви, джерела, звідки можна отримати гроші?

Деякі приклади. Ми можемо підкріпити наступне розрахунками, які ми готували останні 5 років, а вони підтверджують, що через тіньову зайнятість від практично 50% фактично працюючих в країні працівників не надходить податків від зарплати, а саме ПДФО і ЄСВ, як мінімум 10 млрд. доларів щорічно. Багатомільярдні кошти накопичуються в монопольних сферах: газ, електроенергія, інше. Але це ж гроші отримані від діяльності суспільства, в тому числі від надвисоких цін за ці енергоресурси). Тому в скрутний час можемо звернутися і до них, нехай поділяться. Останні 5-6 років держава втрачає десятки мільярдів на митниці. Скільки ж можна товкти воду в ступі? Згадайте скільки чиновників найвищого рангу покинули країну, фактично втекли з України, які відповідали і за роботу Національного банку, і з минулої Адміністрації Президента, з Уряду, Міноборони та інших. Живуть. Не бідують. Чому виїхали?

І ще одне. Пандемія поставила більшість держав в дуже скрутне фінансове становище, але для України ця ситуація набагато гірша, ніж в інших, бо треба віддавати борги МВФ, іншим фінансовим структурам. Чому не звертаємося, як інші держави, щоб нам відстрочили, реструктуризували повернення боргу? Впевнені, що це можна вирішити. Можна назвати ще багато напрямків, де можуть бути гроші.

Всім відомо, що Україна зараз бідна держава, – в центрі Європи, з багатомільйонним населенням, змушеними повернутися з Європи  заробітчанами, надзвичайно слабкою економікою. Як така держава, за рахунок чого може знайти кошти, щоб приймати адекватні іншим країнам світу заходи після коронавірусу? Ведучі країни світу: США, Великобританія, Франція, Німеччина, Євросоюз, куди ми інтегруємося на наслідки пандемії передбачають трильйони доларів і могли би піти на зустріч Україні, – надати 30-50 млрд. доларів США фінансової допомоги. Потрібно просити, звертатися! Однозначно, можна отримати немалу допомогу.

Але ще раз про головне в нашому матеріалі – стан сучасної медицини в країні. І зараз, і після пандемії світ зміниться. Відтепер, дійсно, головною цінністю стане життя. Можливо в перший раз за останні сто років стало зрозумілим, що перед таким лихом всі рівні, – і багаті, і бідні. Помирають і ті, і другі. Спасіння може бути лише при наявності добре організованої, оснащеної, з підготовленими кадрами медицини

Маємо пам’ятати, що професія ЛІКАР в світі – це професія № 1.

Іван ДУНЕЦЬ

P.S. Невеличким нашим матеріалом ми нікого не повчаємо, але привертаємо увагу, як відповідальні за діяльність Об’єднання організацій роботодавців Хмельницької області, складовою якого є Хмельницька обласна організація роботодавців галузі охорони здоров’я, до вищевикладених проблем. Безумовно, кінцеві висновки і рішення за спеціалістами, вченими  медиками, практиками медичних закладів, владою!
Направлено Президенту України, Прем’єр-міністру України, керівнику Офісу Президента України, Міністру розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Голові Верховної Ради, Голові Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, народним депутатам України від Хмельницької області, Голові Хмельницької ОДА, Голові Хмельницької обласної ради, міським головам Хмельницької області, Президенту УСПП, Голові Ради ФРУ, провідним лікарям, спеціалістам медичних установ.
Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.