Проблеми української локалізації
Що для одних – підтримка промисловості, для інших – руйнація публічних закупівель
Нещодавно у Верховній Раді було зареєстровано законопроект №3739 щодо розвитку та модернізації вітчизняної промисловості. У разі його прийняття подаватися на державні закупівлі зможуть тільки ті компанії-виробники техніки та виробів машинобудування, чий товар матиме рівень локалізації 25-40%. Правила мають діяти для 88 груп товарів упродовж 10 років вже з 1 січня, а мінімальний рівень локалізації у 2024 році при цьому навіть зросте.
Ідея «локалізації» – то не лише камбек «купуй українське» (як це називає «Ліга.Бізнес»), але ще й нагадує вже вжиті й досі марні кроки російської влади з підтримки власного товаровиробника.
Ідею локалізації, наприклад, широко рекламує Федерація роботодавців України, яка проводить зустрічі ініціативної групи народних депутатів з очільниками місцевої влади та керівниками машинобудівних підприємств. Про що й дописує на своїй сторінці у «Фейсбуці».
Як повідомляє ФРУ, законопроект виділяє 4 основні напрямки машинобудування: залізничний транспорт, міський пасажирський транспорт, комунальна техніка і спецтехніка, енергетичне машинобудування. Документ передбачає обов’язковий відсоток локалізації виробництва на території України для участі у державних закупівлях. До ініціативної групи просування законопроекту від стану роботодавців ФРУ входять, скажімо, ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» і львівський «Електрон».
З іншої сторони, на сторінках інтернет-видання «Ліга.Бізнес» та в інших ЗМІ експерти, причетні до роботи системи «Прозорро», митної і фіскальної служби, різко критикують локалізацію. Проти не лише екс-чиновники але й міжнародні організації, які наполягають, що головний ризик локалізації – корупційний.
Ось, наприклад, так аргументує свою позицію екс-директор «Прозорро» Олександр Наход (див. «Ліга.Бізнес»):
«Останній раз схожа ініціатива під гаслом #купуй_українське активно просувалася в 2017 році представниками “Радикальної партії”. Тоді пропозиція ґрунтовно вивчалася та обговорювалася. Зрештою, Міністерство економіки закликало депутатів не підтримувати відповідний законопроект, бо він «є шкідливим для економіки України, спотворює конкуренцію і просуває інтереси окремих виробників під виглядом захисту національного виробника».
При цьому, законопроект 2017 року вводив лише цінові преференції для локальних виробників (точніше для тих, хто отримає відповідну довідку). Поточна редакція взагалі дозволяє брати участь у публічних закупівлях тільки тим учасникам, чия техніка машинобудування «відповідає вимогам щодо ступеня локалізації»…
30 червня, Київська школа економіки оприлюднила результати дослідження, згідно з якими запропоновані обмеження призведуть до падіння ВВП України – і чим суворішими та ширшими будуть обмеження, тим більше він скоротиться».
Таким чином, на думку противників локалізації законопроект 3739 ґрунтується лишень на емоційних тезах, відкидає факти (про те, що українські товаровиробники й так перемагають в тендерних закупівлях) й переслідує мету недобросовісної конкуренції.
Увага, оскільки аргументи обох сторін не можна переказати в короткому огляді, то «Роботодавець» наразі бере тайм-аут, щоб викласти проблему більш широко й вивчити позицію сторони роботодавців не лише в межах ФРУ.