Право на підвищену оплату у святковий чи вихідний день не залежить від того, чи дотримувався власник вимог законодавства

Головне управління Держпраці у Херсонській області нагадує вимоги трудового кодексу щодо залучення працівників до роботи в святкові і неробочі дні.

Так, відповідно до ст. 71 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпПУ) робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Тобто, підприємство не має права залучати до роботи у вихідний або святковий (неробочий) день увесь колектив працівників підприємства (структурного підрозділу) або оголошувати вихідний день робочим для всього підприємства. Залучають до роботи в ці дні тільки окремих працівників, тому в запиті роботодавця на отримання згоди профспілки про залучення працівників до роботи у вихідні ці працівники мають бути перераховані із зазначенням посади (професії) та прізвища, імені та по батькові.

Залучення працівників до роботи у вихідні, а також святкові дні провадиться за письмовим наказом керівника, у якому зазначається вид компенсації за таку роботу. У наказі також необхідно вказати працівників, бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть у ці дні. Якщо роботу працівника у святковий (неробочий) день визначено графіком змінності, окремого наказу щодо його залучення до роботи в цей день не потрібно.

Згідно ст. 72 КЗпПУ робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Тобто, термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін (лист Міністерства праці та соціальної політики України  від 29.12. 2009 р. № 853/13/84-09). На практиці його надають за можливістю через найкоротший проміжок часу після роботи у вихідний день, однак, це не позбавляє сторін права домовитися про надання його в будь-які терміни, зокрема приєднати до відпустки.

У разі залучення згідно із законодавством до роботи працівників у вихідні дні, які є загальними вихідними днями (субота, неділя) або визначені за графіком роботи (змінності), та за згодою сторін обрано компенсацію іншим днем відпочинку, то робота у вихідний день оплачується в одинарному розмірі, а день відгулу не оплачується (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2009 р. № 853/13/84-09).

Зверніть увагу, про документальне оформлення відгулу в табелі обліку робочого часу, затвердженому наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489. Отже, в такому випадку відмітки в табелі про причини неявок на роботу чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час робляться на підставі документів, оформлених належним чином. Так, на підставі наказу про надання працівникові дня відпочинку за роботу у вихідний день у табелі можна зробити відмітку «Ін» — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, тобто цей день не оплачується, а за роботу у вихідний день проставляються фактично відпрацьовані години, які оплачуються в одинарному розмірі.

Наприклад, якщо у вихідний день, працівник відпрацював тільки чотири години та отримує інший день відпочинку — відгул, то в одинарному розмірі йому будуть оплачені тільки чотири години.

В наказі про залучення до роботи у вихідний день слід зазначати спосіб компенсації, що встановлюється за взаємною згодою роботодавця та працівника. Якщо працівнику надається відгул, у наказі бажано вказати, коли працівник відпочиватиме.

Оплата за роботу у святковий і неробочий день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпПУ, у подвійному розмірі: відрядникам — за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Робота у нічний час з 10 години вечора до 6 години ранку оплачується у підвищеному розмірі, передбаченого колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу), за кожну годину роботи у нічний час відповідно до вимог ст. 108 КЗпП України.

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпПУ.

У випадках, коли робота в святковий або неробочий день виконувалась понад норму робочого часу, працівник на свій розсуд вправі вибрати не грошову форму компенсації за роботу у святковий чи неробочий день, а компенсацію у вигляді надання йому іншого дня відпочинку.

Однак компенсація у вигляді іншого дня відпочинку можлива, лише в тому випадку, якщо час роботи у святковий чи неробочий день виходить за межі місячного фонду робочого часу (у цьому випадку компенсація у вигляді іншого дня відпочинку не виключає компенсації у вигляді підвищеної оплати праці у святковий чи неробочий день). Надання працівникові іншого дня відпочинку у випадку виконання ним роботи в святковий день понад норму робочого часу не позбавляє працівника права на оплату праці в такий день у подвійному розмірі.

Підвищеній оплаті в подвійному розмірі підлягає робота у вихідний день. При цьому під «вихідним днем» у ст. 72 КЗпП мається на увазі не загальний вихідний день (частина друга ст. 67 КЗпП), а вихідний день працівника, встановлений на підприємстві, в установі, організації відповідно до законодавства. Робота у вихідний день підлягає підвищеній оплаті, якщо вона не компенсована шляхом надання іншого вихідного дня. При цьому спосіб компенсації вихідного дня (надання іншого вихідного дня або підвищеної оплати) визначається за погодженням сторін трудового договору.

Право на підвищену оплату праці виникає з факту роботи у святковий, неробочий чи вихідний день за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу і не залежить від того, чи дотримувалися власником норми, які визначають підстави і порядок залучення працівників до роботи в такі дні.

Оплата роботи в надурочний час проводиться відповідно до вимог ст. 106 КЗпПУ: за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки; за відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Джерело: Головне управління Держпраці у Херсонській області