УПРАВЛЯТИ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАСНІСТЮ ЧИ РОЗДАВАТИ БЛАГА «ДЛЯ СВОЇХ»

Не дивно, що для серпневого випуску видання екс-керівники Фонду державного майна України (ФДМУ) до дня чвертьвікового ювілею запропонували свою оцінку його діяльності, у тому числі в історичній ретроспективі. У ту далеку пору, на зорі приватизації, більшість жителів країни покладалися на цю інституцію як на головну серцеву артерію економіки України. Від прозорості її роботи залежав загальний успіх ринкових реформ. Але чи то прагнення суспільства були завеликими, чи живила ця аорта не тільки (чи не стільки) економіку країни…

З того часу багато нових і ще новіших обіцянок лунало з цього сірого бастіону, тож і нині дмухаємо на холодне.

Принагідно, торкаючись деяких нагальних тем у діяльності Фонду, редакція пропонує читачам своєрідну машину часу – позиції очільників різних вікових відтинків – тож задля об’єктивності звернулася з пропозицією про інтерв’ю і до нинішнього керівника ФДМУ Ігоря БІЛОУСА.

Бліц-дос’є

БІЛОУС Ігор Олегович

Народився в 1978 році в Тернополі.

Закінчив Тернопільську середню школу № 2, вихованець «Пласту».

Навчався у Тернопільському національному економічному університеті, четвертий курс продовжив у Київському національному економічному університеті, який закінчив з відзнакою.

Здобув ступінь з міжнародних фінансів Нортумбрійського університету (Ньюкасл, Велика Британія).

Володіє англійською та німецькою мовами.

19 травня 2015 року Верховна Рада України за поданням Кабміну призначила Ігоря Білоуса головою ФДМУ.

– Як Ви нині оцінюєте історичний шлях очолюваної Вами установи, у чому його плюси і мінуси?

– Оцінювати плюси чи мінуси можна лише за результатами діяльності, а про які результати можна говорити, якщо в країні десять років не було приватизації, а більше половини підприємств за цей час збанкрутіли, і від них лишилися самі назви?

Я можу адекватно оцінювати рік роботи своєї команди. Ми розробили нове приватизаційне законодавство, ініціювали створення концесійного законодавства, започаткували проведення голландських аукціонів і аукціонів без оголошення ціни, щоб звільнити державу і бюджет від зайвих витрат і стимулювати розвиток малого бізнесу. Ми перевели всю малу приватизацію на онлайн-платформи і створили електронну базу всіх об’єктів, призначених до приватизації та оренди.

Крім того, було створено нову методику оцінки і введено новий порядок відбору оцінювачів, що виключають вплив людського фактора на процеси. І все це для того, щоб побороти витворений за 24 роки імідж Фонду як найбільш закритої установи, створеної, щоб роздавати блага «для своїх».

Наразі наш сайт визнано найбільш прозорим і зручним серед усіх сайтів держустанов, а ми намагаємося зробити прозорими і зрозумілими всі процеси управління, оцінки і приватизації держпідприємств.

– Яка кількість цілісних майнових комплексів нині перебуває в оренді? Які в цій галузі є проблеми та який дохід від цього має держава?

– Чинними є 115 договорів оренди ЦМК держпідприємств і їх структурних підрозділів. Щоправда, 26 з них розташовані на тимчасово окупованій території АРК та м. Севастополя, а ще 17 – на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, тому від них держава нічого не отримує. Тож за перше півріччя 2016 року до державного бюджету від оренди ЦМК надійшло 105 млн грн.

– Чи не вважаєте Ви загрозою для економіки України приватизацію прибуткового державного майна в сенсі втрати надходжень до бюджету і робочих місць та можливість зупинки підприємств в інтересах бізнесу країни-інвестора?

– Навпаки. Ми шукаємо ефективних власників для підприємств, аби врятувати їх від зупинки. Ми прописуємо інвестиційні умови спеціально, щоб нові власники поновили чи активізували виробництво, зберегли робочі місця і почали платити податки. Зараз більшість держпідприємств – збиткові, оплетені корупційними схемами на різних рівнях. Коли нормальний інвестор купує підприємство за адекватні гроші, йому немає сенсу зупиняти виробництво – він має повернути вкладені кошти. Це закони ринку.

– Чи не вважали б Ви за доцільне передачу прибуткових державних цілісних майнових комплексів в оренду трудовим колективам із можливістю участі в статутному капіталі інвестиційних коштів до 49% без права продажу своїх часток членами трудового колективу третім особам протягом не менш як десяти років?

– В Україні є досвід передачі об’єктів профспілкам підприємств – трудовим колективам (у практиці приватизації державного майна не було жодного випадку передачі об’єктів профспілкам підприємств. – Прим. ред.). І досвід цей сумний. Знаю безліч санаторіїв, які наразі перебувають у власності трудових колективів. Якщо коротко – це низький рівень сервісу і корупція. Я впевнений, що будь-якому об’єкту потрібен один власник – тоді він буде його берегти і розвивати, надавати капітальні інвестиції і контролювати їх використання.

– Чому в черговий раз зірвалася приватизація ОПЗ, і чи доцільна вона взагалі з позицій державних інтересів України?

– Ми вже розпочали підготовку до оголошення нового конкурсу з продажу ОПЗ. Причин, чому конкурс не відбувся, кілька. Це і зависока з точки зору інвесторів стартова ціна на тлі загальнодержавних ризиків, і короткий термін, відведений на підготовку інвесторів, – усього 45 днів, деякі навіть просили його подовжити. Думаю, ми зможемо врахувати все це під час підготовки до наступної спроби.

– Чи контролює ФДМУ діяльність на державних підприємствах так званих посередницьких маркетингових і навіть організаційно-управлінських прокладок. Зокрема, з неофіційних джерел відомо, що в Одеському припортовому саме приватною компанією розподіляються навіть технологічні потоки з обробки вантажів, у тому числі й тих, що йдуть на розмитнення?

– ФДМУ – транзитний орган управління, ми отримуємо підприємство, щоб підготувати його до приватизації і врешті-решт приватизувати. У нас немає важелів для втручання в оперативну діяльність підприємств.

– Як Ви розцінюєте роботу громадської ради при Фонді держмайна і що Ви пропонували б змінити в її діяльності?

– Громадської ради при Фонді поки немає, ми лише перебуваємо на стадії підготовки до її створення.

– Яке Ваше бачення стану приватизації та орендних відносин в Україні на перспективу?

– У державній власності – як в управлінні ФДМУ, так і в управлінні міністерств – досі лишаються тисячі об’єктів. Усе це господарство потребує впорядкування. Я давно говорю про необхідність приватизувати більшу частину цих об’єктів, а кілька десятків справді важливих – трубопроводи, порти, «Укрзалізницю» та інші – вивести з-під управління міністерств. Їх можна було б об’єднати в єдиний холдинг, зробити його незалежним від чиновників і найняти туди менеджерів вищого рівня. Тоді можна буде говорити про звільнення від корупції і про прибутковість цих активів.