Звільнення за власним бажанням під час лікарняного

Досить поширеним є питання правомірності звільнення працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, але за декілька днів до бажаної дати звільнення захворів і наразі знаходиться на лікарняному. З огляду на це, розглянемо декілька правових підстав такого звільнення, і типові помилки, яких припускаються кадровики та роботодавці за таких обставин.1.Так, іноді, написавши заяву про звільнення за власним бажанням, працівники можуть захворіти, причому період хвороби, підтвердженої листком непрацездатності, може перевищити строк звільнення, про який просив працівник. Але звільненню це не завадить, бо на запитання «можна чи ні звільнити працівника за власним бажанням під час лікарняного» відповідь однозначна ― можна. Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП, не допускається звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності) з ініціативи роботодавця.

У ст. 38 КЗпП, яка регулює порядок звільнення з ініціативи працівника, відсутня заборона на звільнення працівника у період його перебування на лікарняному, аналогічна до тієї, що міститься у ст. 40 КЗпП. З огляду на це, що працівник може бути звільнений за власним бажанням у період тимчасової непрацездатності. Саме таку ж думку висловило і Міністерство соціальної політики України у своєму листі від 27.04.2012 №70/06/186-12: «чинним законодавством не заборонене звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності за власним бажанням (ст. 38 КЗпП)». До речі, немає у законодавстві й заборони на звільнення у період хвороби за угодою сторін, за переведенням тощо ― тобто з будь-яких підстав звільнення, ініціатором якого є не роботодавець.

2. За відсутності поважних причин, коли роботодавець зобов’язаний звільнити працівника саме у строк, про який той просить (їх перелік наведено у ч. 1 ст. 38 КЗпП), працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про наступне звільнення за два тижні.

Зверніть увагу: законодавство не передбачає обов’язкового двотижневого відпрацювання перед звільненням за власним бажанням — у ст. 38 КЗпП визначено лише обов’язок працівника письмово попередити роботодавця про наступне звільнення за два тижні. Таке попередження не залежить від того, чи працює працівник у момент попередження, чи перебуває на лікарняному або ж знаходиться у відпустці ― він може хворіти навіть протягом усіх двох наступних тижнів і не відпрацювати фактично жодного дня після подання заяви про звільнення й роботодавець, навіть у такому випадку, не вправі відмовити йому у звільненні після спливу строку попередження.

Тож у разі, якщо працівник або захворів сам, або одержав лікарняний по догляду за хворою дитиною після написання заяви про звільнення, двотижневий строк не продовжується.

Визначення дати звільнення, якщо вона відсутня у заяві?

Так, якщо в заяві працівника про звільнення за власним бажанням взагалі не зазначено бажаний строк звільнення, то ним автоматично вважається той день, який настає через два тижні після подання заяви про звільнення. Зазначений строк обчислюється не з дати, вказаної в заяві, а з дати фактичного попередження роботодавця — тобто з часу, коли ця заява опиниться в роботодавця чи уповноваженої ним посадової особи (керівника підприємства, його заступника, безпосереднього керівника працівника тощо).

Підтвердженням того, що попередження було здійснено, та дати, з якої обчислюється двотижневий строк попередження, як правило, є факт накладення на заяві працівника про звільнення резолюції відповідною посадовою особою із зазначенням дати. Якщо ж працівник подає заяву про звільнення за власним бажанням до відділу кадрів підприємства, то датою, з якої розпочинається відлік строку попередження, є дата прийняття такої заяви працівником відділу кадрів.

Також можливим варіантом попередження про звільнення є надсилання працівником відповідної заяви рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. За таких обставин датою, з якої буде вестися відлік строку попередження, буде дата вручення, що вказується в повідомленні про вручення.

Перенесення дати звільнення, чи можливо? 

Іноді, особливо у разі тривалої хвороби, бажання перенести дату звільнення за ст. 38 КЗпП може виникнути у працівника (щодо роботодавця, то вище вже було зазначено про його неправомірність затримувати звільнення працівника після двотижневого строку).

За таких обставин працівник має узгодити з роботодавцем своє бажання (як правило, працівники просять перенести дату звільнення або на останній день хвороби, або на наступний після цього робочий день). У разі ж, коли роботодавець проти цього не заперечує, найкращим способом перенести дату звільнення буде написання працівником нової заяви та видання відповідного нового наказу роботодавця про звільнення (день звільнення є останнім днем роботи).

Дехто вважає, що у даному випадку не треба узгоджувати перенесення дати звільнення з роботодавцем, оскільки у ч. 2 ст. 38 КЗпП зазначено, що коли працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець і так не має права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Але, по-перше, формально підстав для застосування ч. 2 ст. 38 КЗпП у цьому разі немає (адже, як ми з’ясували вище, звільнення працівника у період непрацездатності за власним бажанням є законним, а хвороба працівника не призводить до автоматичного продовження трудових відносин), по-друге, працівник під час лікарняного на роботу не виходить, а тому неможливо буде довести у разі виникнення спору, що працівник «не залишив роботи» (є приклади із судової практики, коли суди визнавали  листок непрацездатності як свідчення припинення трудових відносин, попри відсутність детального врегулювання цього питання у трудовому законодавстві), а по-третє ― навіть якщо й бути упевненим, що до суду подавати ніхто не буде і трудові відносини начебто триватимуть, то двотижневий строк попередження після неприпинення трудових відносин у належний день, буде обчислюватися знову (від дати подання нової заяви про звільнення за власним бажанням, яку все ж таки доведеться писати вдруге). Отож, краще не мати зайвого клопоту і все ж таки одразу домовитися з роботодавцем про перенесення дати звільнення шляхом написання нової заяви і виданням нового наказу.

Як відкликати заяву про звільнення?

Інша справа, коли під час хвороби працівник «передумає» і вирішить залишитися на підприємстві. За таких обставин працівник може відкликати свою заяву про звільнення ― відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 зазначено, що працівник, який попередив роботодавця про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, має право до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства.

Зафіксувати факт відкликання заяви про звільнення найкраще у письмову вигляді (наприклад, вислати її роботодавцеві поштою), але оскільки законодавством не встановлено обов’язкової письмової форми відкликання заяви про звільнення, то працівник може заявити про відкликання своєї заяви і в усній формі (за таких обставин доказом відкликання заяви про звільнення можуть бути, наприклад, показання свідків або ж запис телефонної розмови з керівником).

Але звертаю увагу: якщо у заяві про звільнення не вказана дата звільнення, то працівник вправі відкликати свою заяву лише до закінчення двотижневого строку попередження про свій намір розірвати трудовий договір, а у разі, коли в заяві працівника про звільнення з роботи за власним бажанням вказана дата звільнення, відкликати заяву можна до цієї дати. Наприклад, якщо у працівника була поважна причина для звільнення й він просив звільнити його не через два тижні, а через тиждень, то і заяву можна відкликати лише протягом тижня. Водночас, якщо працівник, навпаки, попередив роботодавця про своє звільнення раніше, аніж строк, встановлений законом, ― скажімо, за місяць, ― то його право на відкликання заяви знову ж таки зберігатиметься до фактичного припинення трудових відносин (тобто не на протязі двох тижнів, а протягом місяця).

Оплата лікарняного, якщо звільнили? 

Лікарняний, якщо працівника було звільнено під час хвороби, доведеться оплатити повністю ― адже згідно ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Закон №1105) передбачено, що страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи — підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 1105, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі ― МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (постанова 440 від 26.06.2015р.).

Таким чином, працівник,  страховий випадок щодо якого настав до моменту звільнення, є застрахованим, а допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується йому  за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності  незалежно від звільнення застрахованої особи.

А от якщо працівник захворів на наступний день після звільнення (чи пізніше), за попереднім місцем роботи оплата днів тимчасової непрацездатності вже не здійснюється.

Трудова книжка

Також, чинне законодавство зобов’язує роботодавця розрахуватись із працівником саме в день звільнення, а також віддати йому трудову книжку з унесеним до неї записом про звільнення: відповідно до статті 47 КЗпП роботодавець повинен у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку та провести з ним повний розрахунок.

Проте обставини, коли працівник відсутній на роботі в день звільнення не є рідкістю, тому у законодавстві вже давно передбачено «план дій» для роботодавця у таких випадках.

Так, відповідно до п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р.  № 58 (далі ― Інструкція № 58), якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, роботодавець у цей день має надіслати йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримати трудову книжку. Тільки виконавши цю вимогу роботодавець звільняється від відповідальності за затримку у видачі трудової книжки.

Повідомлення складається в довільній формі. В ньому зазначається, де і коли можна отримати трудову книжку, та пропонується відправити її поштою за згодою працівника на вказану ним адресу (див. Зразок). Оскільки повідомлення про необхідність отримати трудову книжку є офіційним листом, то його слід зареєструвати у спеціальній реєстраційній формі (наприклад, у журналі реєстрації вихідних документів). Також доцільно направляти таке повідомлення листом із повідомленням про вручення.

Зверніть увагу, що згідно з п. 4.2. Інструкції № 58 пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Таким чином працівник, отримавши повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, сам вирішуватиме, чи йти йому за трудовою книжкою під час хвороби особисто або ж чекати, коли роботодавець надішле її поштою. І якщо перший варіант його не влаштує, то він має проінформувати роботодавця про свою згоду на другий варіант. Поки не буде отримано в письмовому вигляді згоду працівника на відправку трудової книжки поштою, відправляти її роботодавець не має права, але якщо працівник свою згоду дав, то роботодавець зобов’язаний вислати йому поштою трудову книжку.

Якщо працівник відреагував на повідомлення про необхідність забрати трудову книжку та дав письмову згоду на її пересилання поштою, трудова книжка надсилається працівникові рекомендованим листом з описом вкладеного (засвідчується працівником поштового відділення).

Із розрахунком ще простіше ― якщо заробітну плату на підприємстві перераховують на картки, то в день звільнення розрахункові кошти слід перерахувати на картку працівника. Якщо ж зарплату видають через касу, то гроші, готові до видачі, повинні бути у касі в день звільнення працівника (адже цілком можливо, що, незважаючи на хворобу, він все ж таки прийде за грошима). Утім, якщо працівник таки не з’явиться за розрахунком у день звільнення, то його невидача саме в цей день не буде порушенням ― адже відповідно до ст. 116 КЗпП якщо працівник в день звільнення не працював, то всі виплати повинні бути проведені не пізніше наступного дня після пред’явлення працівником, який звільнився, вимоги про розрахунок (така вимога може бути пред’явлена як в письмовому вигляді, так і усно).

Таким чином, підсумуємо усе вищевикладене:

• працівника не лише можна, а й необхідно  звільнити за власним бажанням під час лікарняного, якщо він не відкликав свою заяву про звільнення чи не домовився з роботодавцем про перенесення дати звільнення на пізніший строк;
• роботодавець не вправі вимагати від працівника саме відпрацювати два тижні після подання заяви про звільнення, оскільки законодавство зобов’язує працівника лише попередити роботодавця про свій намір звільнитися не пізніше, аніж за два тижні до бажаної дати звільнення (і це лише у випадках, коли працівник не має поважних підстав для звільнення ― за їх наявності (переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, вступ до навчального закладу, неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком, вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом, догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи, вихід на пенсію, прийняття на роботу за конкурсом тощо), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Лікарняний, виданий працівникові до моменту звільнення, оплачується повністю (навіть якщо його було відкрито саме в день звільнення).

Якщо працівник після подання заяви про звільнення захворів і при цьому свою заяву не відкликав і не домовився з роботодавцем про перенесення дати звільнення, то йому необхідно видати всі гроші й документи тією датою, яку співробітник вказав у заяві про звільнення або ж після спливу двотижневого строку попередження. Якщо в день звільнення працівник не прийде за трудовою книжкою і розрахунком, необхідно направити йому письмове повідомлення про те, що він повинен з’явитися за трудовою книжкою або дати згоду на відправлення її поштою. Після відправлення такого повідомлення залишається тільки дочекатися, поки працівник одужає та прийде на підприємство за трудовою книжкою (якщо він не надасть згоди на відправлення ї поштою) та належними йому грошима.

За матеріалами Держпраці