Масове вивільнення працівників – з роз’яснень Держпраці

Управління Держпраці у Волинській області з посиланням на «Дебет-Кредит» розповідає про особливості масового звільнення працівників.

В силу ч. 1 ст. 40 КЗпП розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Одним з видів змін в організації виробництва і праці п. 1 ст. 40 КЗпП є ліквідація підприємства.  Порядок ліквідації юридичних осіб детально урегульовано ст. 111, ст. 112 ГКУ. Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює порядок ліквідації підприємств в зв’язку з банкрутством. Поняття ліквідації підприємства, установи, організації за аналогією може застосовуватися і до випадків припинення підприємницької діяльності фізичної особи, що використовує найману працю. Ліквідація дає власникові право на звільнення працівників.

Згідно з ст. 49 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Вимоги ч. 1-3 цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, пов’язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ст. 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пп. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Вимогами ст. 47 КЗпП визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Разом з тим, державою не встановлено заборони звільняти працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП, у разі якщо працівник не бажає відпрацьовувати 2 місяці та виявив особисте бажання звільнитись раніше визначеної дати ніж у попередженні про вивільнення працівників.

Джерело інформації: Управління Держпраці у Волинській області